Колесо Фортуни...

[Идущий по следу]

Доброго часу доби!
В цей день 3 Березня 2017, чоторі роки тому назад, на першому своєму копі, відкритті сезона я був відмічений небувалою удачею! Про це, я хочу Вам розповісти.
Це одна із розповідей моєї книги " Записки скарбошукача - невідомі скарби Броварщини"...
3 березня - всесвітній день письменника, може це був знак?
Колесо Фортуни, або відкриття сезону 2017 року
Цьоріч рання весна, обабіч доріг і в лісах лежав сніг, а з полів сходив швидко, відкриваючи давно приховані скарби Матінки Землі. Початок березня був ясним і сонячним, земля починала пробуджуватися від зимової сплячки. Ґрунтові дороги перетворювалися на місиво, доступні хіба що тракторам і мені на моторолері, китайській копії мотоцикла «Ямаха», що створювався з версії позашляховика.
Переваги мототранспорту оцінив в 2015 році. Можливість маневрувати, долаючи різні перешкоди, дістаючись найнедоступніших місць. Прямуючи туди, де машину доводилося залишати за 1,5-2 км, а потім шукати місця з розрахунком сил на дорогу назад. Так, багато з собою не візьмеш, особливо води, що дуже важливо в спеку. Але, маючи потрібну екіпіровку, їздити у задоволення з ранньої весни до пізньої осені.
Дякуючи «Хонді Діо» я знайшов перші срібники, бойові сокири КР, навершя меча і багато іншого. Вона дала мені поштовх для роздумів про те, щоб придбати більш потужну техніку нового покоління, надійну і пристосовану для наших доріг. Порекомендували модель «СкайМото Квест», що злизали з «Ямахи». Її і придбав. Моторолер уже чотири роки зі мною, мій вірний і надійний помічник. Проїхав понад 25 тисяч км нашими полями і лісами.
Третього березня вирішив відкрити сезон, зараз найбільша провідність землі, сніг щойно зійшов. Волога земля підвищує глибину пошуку, дороги не проїзні, всі чекають, щоб трохи підсохло в полях місиво.
Їду не далеко, по Трубіжу, відомими мені місцями. З’їжджаю з дороги, і ось я на першому наміченому місці. Тут була одна хатина КР, такий собі хуторок, орієнтовно XII століття, за знахідками металопластики того часу. Гумові чоботи швидко вгрузають в багнюку. Копирсаюся годину, нічого. Не буду гаяти часу, попереду є ще місця.
Переїжджаю, тут місце багатіше, більше людей тут жило в різні епохи.
Але багнюки теж більше, місцями чоботи вгрузають наполовину, чорнозем налипає з кожним кроком все більше, взуття перетворюється на гирі. Я вимушений кожні десять кроків зчісувати лопатою вогку землю.
Годину обходжу першу хату КР, помічаю, що іду без чобота, праву сторону тіла не відчуваю і не бачу взуття! Що за чортівня? Чапаю назад по своїм слідам. А ось і він, спіймався, котрий ховався, — згадую дитячу приказку. Чобіт весь затягнуло в вологу землю, всередині онуча. Важко визволяю його з землі, витягаю ніж, знімаю землю зі шкарпетки, в якій ходив. На диво, нога суха!
«Оці термошкарпетки гарні», — думаю я. Потім сміюся зі своєї думки, я точно оптиміст! Запасних шкарпеток немає, засовую брудну ногу в онучу, потім в чобіт, продовжую пошук.
Переходжу на другу хату КР, тут, казали, знаходили срібник, після цього пошуковці десятками їхали сюди, навіть ночували тут в надії на бажану знахідку. Навряд щось залишилося. Але тут легше ходити, багнюка не така грузька, признатися чесно, дуже стомився витягувати ноги з болота, крок за кроком. Є один кольоровий сигнал, копаю, пів поясної накладки КР, сумно, але щось.
Підхожу до того місця, де, казали, знаходили срібник. Кажу в голос: «Де мій срібник?»
За кілька кроків чіткий сигнал. Копаю на штик лопати, витягуючи з ями вогкий чорнозем. Сигнал в ямі, копаю ще, сигнал у великій грудці землі, мабуть пряжечка КР, ламаю і не можу знайти, знову продзвонюю відвал. Є щось біленьке. Тру...
Бачу тризуб! Не вірю своїм очам. В гарному сріблі, трохи надщерблений кружок. Перевертаю, князь Володимир! Монета без окисів, з гарним рельєфом! Третій тип, якого я ще не знаходив. Слугувала як прикраса на моністі якійсь красуні, підкреслюючи її статус.
Стою заворожений, як таке могло статися? Десятки пошуковців сантиметр за сантиметром шукали тут! І не зачепили. Провідність мокрого ґрунту велика сила. Мабуть, в цьому і секрет. Заціпеніння ще не пройшло. Я не міг повірити своїй удачі, чи силі сказаного мною слова, зірки зійшлися.
Продовжую шукати. Дзвінок друга (Д):
Д: ну як відкриття сезону?
Я: срібник знайшов.
Д: дуриш, так не буває!
Я: тепер буває, заходь в гості, покажу.
Ще годину шукаю, нічого. Вирушаю додому, здивований і заворожений своєю удачею!
Срібник виявився не описаної штемпельної пари. Раніше невідомої, третього типу, він доповнив нумізматичний каталог з даної тематики. Залишився в Україні, у приватному зібранні.
Це був четвертий мій срібник. Першого, третього, четвертого типу і Святополка я знайшов, з Володимирів залишилося знайти лише другий тип. Що ж, продовжуємо шукати!
День другий, або Оберт колеса фортуни!
Вранці наступного дня я не міг всидіти на місці, заряджений вчорашньою знахідкою. Наступне намічене місце манило, чи інтуїція почала сильніше працювати, не знаю, хотілося і все.
Місце важкодоступне через весняну відлигу, з грязьовими ваннами, без тонкої смужки узбіччя навіть для мого моторолера. А тягнути метрів 200 через багно 140 кг ваги не хотілося. Але вирішив, може все ще не так погано.
Під’їжджаю до проблемної ділянки, роздивляюся уважно, метрів сто штовхати по багнюці по краю калюж. У найглибших місцях трохи більше, ніж пів чобота. Спробую, раз приїхав.
Пройшовши пів шляху, так запихався, що думав серце виплюну. Хвилин 10 перевів дух, подумав, що назад такий самий шлях, що і вперед. Рушив до наміченого місця. Дорога видалася не простою, але її подолано!
І ось я, розклавши прилад, відпочиваю, смакуючи напій власного виробництва, згадуючи літо, як я збирав і перший раз в житті зробив ферментований іван-чай.
На лужку вся трава лягла, що давало можливість зазирнути у найпотаємніші місцини. Сонця сьогодні не було видно з-за хмар, місцями, з північної сторони, лежав сніг.
Були кольорові сигнали, в минулому році їх не траплялося, вологість ґрунту давала про себе знати, але поки що це дрібні фрагменти. Здвоєний сигнал чорним і кольоровим, обкопую, витягую круглий шматок трави з землею на штик лопати. Ні, ціль залишилася в ямі, чіткий кольоровий сигнал, заглиблююсь ще на пів штика, з вибраного ґрунту виглядає якесь коліщатко. Колесо фортуни, посміхнувся про себе я. Почистив від землі, заблищала срібна щитова підвіска КР, коловрат, срібло в позолоті, коштовна і рідкісна прикраса того часу.
Були ще пряжечки КР, пара залізних наконечників стріл, більше нічого цікавого. Тієї весни я знайшов свій п’ятий срібник, на жаль, лише половинку, знову третього типу.
Удача ходить парою, а колесо фортуни котиться далі...!
Той, хто іде по сліду (Ігор Крепак)

Посилання на мою книгу:
https://forum.violity.com/viewtopic.php?t=2121081&...
Придбати можна тут; https://auction.violity.com/107299641-zapiski-skarboshukacha---nevidomi-skarbi-brovarcshini

[Trac-TOR]

Идущий по следу, шикарно пишите! И находки знаковые!!! Продолжайте в том же духе, Коллега!

[Идущий по следу]

Trac-TOR - дякую, за відгук і щирість!
З повагою

[Client908944]

Вот это Жирррр

[Идущий по следу]

Client908944 - дякую!
З повагою

[Валодька]

Вітаю, в карму +1!
Бачу з гауссом копаете).

[ГРОМИЛА]

Классные находки.+1

[DaddyDJ]

С интересом прочитал! +1

[Идущий по следу]

Колян19, Валодька,
ГРОМИЛА,
DaddyDJ - дякую за відгуки, і участь в темІ, приємно...
З повагою

[RYSICH]

Талановито,
Творчо,
Спасибі,
За працю.

[Идущий по следу]

RYSICH - дякую, за щирість!
З повагою

[VVV25]

Читаєш і згадуєш, як сам ходив весь в болоті...але таких срібників не знаходив))) удачі Вам в пошуку, звісно+

[Идущий по следу]

VVV25 - дякую, за щирість...
Вдалих пошуків...
З повагою

[Сеятель]

Ну Все! Едем копать!

[Идущий по следу]

Сеятель - дякую...
Хай збуваються мрії....

[teslenko]

Класно. Вітаю

[Идущий по следу]

teslenko - Дякую!