Про охорону культурної спадщини

 
Новая тема    Тема закрыта       Список форумов Виолити - Антиквариат -> Обязательно выучить!
Предыдущая тема :: Следующая тема  
СообщениеДобавлено: Wed Nov 14, 2012 08:37:35    Заголовок сообщения: Про охорону культурної спадщини Ответить с цитатой

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Закону України
"Про охорону культурної спадщини"

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 5, ст.114 )


Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Закону України "Про охорону культурної спадщини"
( 1805-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 39,
ст. 333; 2002 р., N 16, ст. 114) такі зміни:

1. Преамбулу викласти в такій редакції:

"Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та
економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою
її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у
суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в
інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території
України, охороняються державою.

Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних
завдань органів державної влади та органів місцевого
самоврядування".

2. Статті 1, 2, 3, 4, 5 і 6 викласти в такій редакції:

"Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від
попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;

об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда
(витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними
рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші
природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти
незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу
цінність з археологічного, естетичного, етнологічного,
історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього
погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної
спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати
його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного,
історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього
погляду та збереження своєї автентичності;

рухомі предмети, пов'язані з нерухомими об'єктами культурної
спадщини, - елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини,
що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину
цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної,
естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької,
наукової або культурної цінності об'єкта;

пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який занесено до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

охорона культурної спадщини - система правових,
організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних,
інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове
вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання
руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження,
утримання, відповідного використання, консервації, реставрації,
ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів
культурної спадщини;

предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна
властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його
історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт
визнається пам'яткою;

зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані
навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона
охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного
шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло
повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку
історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця,
що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними
розпланування та форму забудови, які походять з попередніх
періодів розвитку, типові для певних культур або періодів
розвитку;

традиційний характер середовища - історично успадкований
вигляд та об'ємно-просторова структура історичного населеного
місця;

виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність
науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності
та культурної цінності об'єкта культурної спадщини;

дослідження - науково-пошукова, науково-практична діяльність,
спрямована на одержання нової інформації про об'єкти культурної
спадщини, історичні населені місця, традиційний характер
середовища, який є типовим для певних культур або періодів
розвитку;

консервація - сукупність науково обґрунтованих заходів, які
дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших
руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з
мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд;

музеєфікація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо
приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для
екскурсійного відвідування;

пристосування - сукупність науково-дослідних, проектних,
вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного
використання об'єкта культурної спадщини без зміни притаманних
йому властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної
спадщини, в тому числі реставрація елементів, які становлять
історико-культурну цінність;

реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо
відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів
культурної спадщини;

ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих
робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в
експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни
властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини;

реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо
укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш
характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів
об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої
автентичності;

зміна об'єкта культурної спадщини - дії, що призводять чи
можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета
охорони об'єкта культурної спадщини.

Стаття 2. Класифікація об'єктів культурної спадщини

1. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на:

споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного
мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального
малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями
життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли
автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та
діяльність відомих осіб;

комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності
окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;

визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні
витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного,
естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного,
мистецького, наукового чи художнього погляду.

2. За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на:

археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі
об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки
стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів,
виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця
та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні
зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх
битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під
земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації
про зародження і розвиток цивілізації;

історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі
поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та
померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців),
які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій
на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових
кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками
бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця,
пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю
відомих осіб, культурою та побутом народів;

об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого
мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з
архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з
утворюваними ними комплексами (ансамблями);

об'єкти архітектури та містобудування - окремі архітектурні
споруди, а також пов'язані з ними твори монументального,
декоративного та образотворчого мистецтва, які характеризуються
відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або
авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні
центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та
забудови, що є носієм певних містобудівних ідей;

об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового
будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

ландшафтні - природні території, які мають історичну
цінність;

об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі,
науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні
об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної
епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

Стаття 3. Органи управління у сфері охорони культурної
спадщини

1. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини
покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені
органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної
спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини;

орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної
Республіки Крим;

органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій;

органи охорони культурної спадщини районних державних
адміністрацій;

органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

2. На території зони відчуження і зони безумовного
(обов'язкового) відселення, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи, та в умовах виникнення інших
надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
управління охороною культурної спадщини здійснюється
Адміністрацією зони та центральним органом виконавчої влади з
питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України
"Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) і
цього Закону.

3. Органи охорони культурної спадщини місцевого
самоврядування населених пунктів, занесених до Списку історичних
населених місць України, утворюються органами місцевого
самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої
влади у сфері охорони культурної спадщини.

4. Орган охорони культурної спадщини Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини
обласних, Київської та Севастопольської міських, районних
державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним
органам виконавчої влади та центральному органу виконавчої влади у
сфері охорони культурної спадщини в межах, передбачених законом.

5. Органи охорони культурної спадщини місцевого
самоврядування з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б"
частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту "б" статті 32
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ), підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

6. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови)
органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої
компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними
особами.

7. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови)
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для
виконання органами охорони культурної спадщини.

8. Рішення органів охорони культурної спадщини, що суперечать
Конституції України ( 254к/96-ВР ), іншим актам законодавства,
рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини.

Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
охорони культурної спадщини

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони
культурної спадщини належить:

здійснення державної політики;

здійснення державного контролю;

занесення об'єктів культурної спадщини національного значення
до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін
до нього щодо пам'яток національного значення;

подання у відповідні міжнародні інстанції пропозиції про
занесення пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини;

надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'ятки
національного значення;

затвердження Списку історичних населених місць України та
змін, внесених до нього;

оголошення ансамблів і комплексів пам'яток заповідниками чи
музеями-заповідниками;

затвердження нормативів і методик грошової оцінки пам'ятки.

Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади
у сфері охорони культурної спадщини

До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини належить:

1) контроль за виконанням цього Закону, інших
нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

2) реалізація державної політики з питань охорони культурної
спадщини;

3) розроблення, затвердження та погодження
нормативно-правових актів, розроблення та погодження державних
програм охорони культурної спадщини;

4) ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України,
здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих
об'єктів культурної спадщини;

5) координація робіт з виявлення, дослідження та
документування об'єктів культурної спадщини, ведення списків цих
об'єктів;

6) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про
занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін
до нього щодо пам'яток національного значення;

7) занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення
до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін
до нього щодо пам'яток місцевого значення;

8) подання Кабінету Міністрів України пропозиції про
переміщення (перенесення) пам'ятки національного значення;

9) надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'яток
місцевого значення;

10) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до
інформації, що міститься у Державному реєстрі нерухомих пам'яток
України;

11) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про
затвердження Списку історичних населених місць України та про
внесення змін до нього;

12) оголошення топографічно визначених територій чи водних
об'єктів, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива
їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;

13) забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих
пам'яток України та внесення до нього змін;

14) визначення меж територій пам'яток національного значення
та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних
територій, історичних ареалів населених місць;

15) затвердження державних норм та правил з питань охорони
культурної спадщини, а щодо пам'яток архітектури та містобудування
- спільно з центральним органом виконавчої влади з питань
будівництва, містобудування та архітектури;

16) здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження,
консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й
музеєфікації пам'яток та інших робіт на пам'ятках. Ці повноваження
можуть бути делеговані іншим органам охорони культурної спадщини
відповідно до закону;

17) встановлення режиму використання пам'яток національного
значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних
територій, історичних ареалів населених місць;

18) здійснення науково-методичного керівництва у питаннях
охорони культурної спадщини, затвердження методик та правил
дослідження об'єктів культурної спадщини;

19) погодження програм та проектів містобудівних,
архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних,
меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного
значення, їх територіях, у зонах охорони, на охоронюваних
археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а
також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на
об'єктах культурної спадщини. Ці повноваження можуть бути
делеговані органам охорони культурної спадщини нижчого рівня
відповідно до закону;

20) призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток
національного значення та їхніх територій у разі виникнення
загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних
факторів або проведення будь-яких робіт;

21) заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних
осіб, яка створює загрозу об'єкту культурної спадщини або порушує
законодавство у сфері охорони культурної спадщини;

22) надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках
національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на
охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах
населених місць;

23) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток
національного значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх
територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних
територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи
здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із
відповідними органами охорони культурної спадщини програм та
проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від
них;

24) надання дозволів на відновлення земляних робіт;

25) погодження відчуження або передачі пам'яток національного
значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим
особам у володіння, користування або управління;

26) здійснення функцій управління заповідниками,
музеями-заповідниками, що перебувають у державній власності,
відповідно до закону;

27) погодження охоронних договорів на пам'ятки національного
значення;

28) погодження проектів відведення та надання земельних
ділянок, у тому числі тих, що призначаються для
сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника,
землекористувача на території пам'яток та в їх охоронних зонах, на
охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах
населених місць. Ці повноваження можуть бути делеговані органам
охорони культурної спадщини нижчого рівня відповідно до закону;

29) затвердження правил встановлення та утримання охоронних
дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на
пам'ятках або в межах їхніх територій, затвердження їхніх зразків;

30) застосування фінансових санкцій за порушення цього
Закону;

31) формування і розміщення державного замовлення, укладення
з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію,
реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування
пам'яток та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

32) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Стаття 6. Повноваження інших органів охорони культурної
спадщини

1. До повноважень органу охорони культурної спадщини Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної
спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

1) здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших
нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади у
сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів
культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток
України та про внесення змін до нього;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до
інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих
пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та
проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних
ареалах населених місць;

4) визначення меж територій пам'яток місцевого значення та
затвердження їхніх зон охорони;

5) встановлення режиму використання пам'яток місцевого
значення, їхніх територій, зон охорони;

6) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від
загрози знищення, руйнування або пошкодження;

7) забезпечення виготовлення, складання і передачі
центральному органові виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини наукової документації з описами та фіксацією об'єктів
культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення
(перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять
культурну цінність, з метою збереження;

8) організація розроблення та погодження відповідних програм
охорони культурної спадщини;

9) погодження відповідних програм та проектів містобудівних,
архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних,
меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може
позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і
зон охорони, та виконання інших повноважень, делегованих
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини відповідно до закону;

10) погодження проектів відведення та надання земельних
ділянок, у тому числі тих, що призначаються для
сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника,
землекористувача в межах повноважень, делегованих центральним
органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

11) виконання функції замовника, укладення з цією метою
контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію,
реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів
культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної
спадщини;

12) призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток
місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх
руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або
проведення будь-яких робіт;

13) надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках
місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та
в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних
розвідок, розкопок;

14) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток
місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх
територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за
відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом
охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим
Законом дозволів або з відхиленням від них;

15) надання відповідних дозволів на відновлення земляних
робіт;

16) погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого
значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим
особам у володіння, користування або управління;

17) укладення охоронних договорів на пам'ятки;

18) здійснення функцій управління заповідниками,
музеями-заповідниками, що перебувають відповідно у державній та
комунальній власності, згідно із законом;

19) подання пропозиції центральному органу виконавчої влади у
сфері охорони культурної спадщини про занесення відповідної
території до Списку історичних населених місць України;

20) застосування фінансових санкцій за порушення цього
Закону;

21) забезпечення в установленому законодавством порядку
виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних
знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в
межах їхніх територій;

22) інформування центрального органу виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу
або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що
знаходяться на їх території. Ці повноваження можуть бути
делеговані органам охорони культурної спадщини районних державних
адміністрацій, органам охорони культурної спадщини місцевого
самоврядування за погодженням з центральним органом виконавчої
влади у сфері охорони культурної спадщини відповідно до закону;

23) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

2. До повноважень органів охорони культурної спадщини
районних державних адміністрацій, органів охорони культурної
спадщини місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції
належить:

1) забезпечення виконання цього Закону, інших
нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на
відповідній території;

2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини
вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до
нього та про занесення відповідної території до Списку історичних
населених місць України;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до
інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих
пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та
проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних
ареалах населених місць;

4) забезпечення дотримання режиму використання пам'яток
місцевого значення, їх територій, зон охорони;

5) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від
загрози знищення, руйнування або пошкодження;

6) організація розроблення відповідних програм охорони
культурної спадщини;

7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів
містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень,
будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках
місцевого значення та в зонах їх охорони, на охоронюваних
археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а
також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на
стані об'єктів культурної спадщини;

8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток
місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх
пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи
проведення будь-яких робіт;

9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток
місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх
територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за
відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом
охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим
Законом дозволів або з відхиленням від них;

10) надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток
місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами
іншим особам у володіння, користування або управління;

11) укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах
повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини
вищого рівня відповідно до закону;

12) забезпечення в установленому законодавством порядку
виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних
знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в
межах їх територій;

13) підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо
проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації,
музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної
спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на
розгляд відповідному органу виконавчої влади;

14) популяризація справи охорони культурної спадщини на
відповідній території, організація науково-методичної,
експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;

15) виконання функції замовника, укладення з цією метою
контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію,
реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів
культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної
спадщини;

16) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного
розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та
подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

17) надання висновків щодо відведення земельних ділянок, у
тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб,
погодження зміни землевласника, землекористувача - в межах
повноважень, визначених органом охорони культурної спадщини вищого
рівня;

18) інформування органів охорони культурної спадщини вищого
рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу
пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території;

19) участь в організації підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної
спадщини;

20) організація досліджень об'єктів культурної спадщини, які
потребують рятівних робіт;

21) застосування фінансових санкцій за порушення цього
Закону;

22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

3. Голови обласних, Київської та Севастопольської міських,
районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські
голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників
відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з
органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до
закону".

3. Статтю 11 викласти в такій редакції:

"Стаття 11. Участь підприємств, закладів науки, освіти
та культури, громадських організацій, громадян
в охороні культурної спадщини

Підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та
культури, громадські організації, громадяни сприяють органам
охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної
спадщини, можуть встановлювати шефство над об'єктами культурної
спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у
здійсненні заходів з охорони об'єктів культурної спадщини і
поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної
спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю,
залучають громадян до її охорони.

Українське товариство охорони пам'яток історії та культури
сприяє залученню широких верств населення до участі в охороні
культурної спадщини, здійснює пропаганду культурної спадщини і
законодавства про її охорону, громадський контроль за її
збереженням, використанням, консервацією, реставрацією,
реабілітацією, музеєфікацією та ремонтом, сприяє роботі органів
охорони культурної спадщини.

Незалежні групи спеціалістів з ініціативи об'єднань громадян,
органів охорони культурної спадщини, а також інших органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх
власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати
громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини.
Висновки даної експертизи можуть враховуватися органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування при прийнятті
відповідних рішень згідно із законом".

4. У частині першій статті 13 слово "антропологічної"
виключити, слово "етнографічної" замінити словом "етнологічної".

5. Статті 14 та 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 14. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру
та внесення змін до нього

1. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та
внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії
пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:

а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету
Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади
у сфері охорони культурної спадщини;

б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу
виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням
відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням
Українського товариства охорони пам'яток історії та культури,
інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать
питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня
одержання подання.

2. Об'єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений,
до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає
охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган
охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника
цього об'єкта або уповноважений ним орган.

Порядок виявлення об'єктів культурної спадщини визначає
центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини.

3. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним
органу свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як
пам'ятки. Це повноваження може бути делеговано іншим органам
охорони культурної спадщини відповідно до закону.

4. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини надає органу охорони культурної спадщини Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної
спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних
державних адміністрацій, органам охорони культурної спадщини
місцевого самоврядування витяги з Реєстру щодо пам'яток, які
розташовані на їхніх територіях.

Стаття 15. Вилучення пам'ятки з Реєстру

Вилучення пам'ятки з Реєстру здійснюється лише у разі:

якщо пам'ятку зруйновано;

якщо пам'ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових
формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного
шару і при цьому не виявлено об'єктів культурної спадщини, які
підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому
використанню;

якщо пам'ятка втратила предмет охорони".

6. Статтю 17 викласти в такій редакції:

"Стаття 17. Суб'єкти права власності на пам'ятки

Пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у
державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права
власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під
водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною
власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної
частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку,
визначеному законодавством.

У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку,
обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення
про її державну реєстрацію.

Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у
державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну
власність в установленому законом порядку, за винятком земельних
ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх
битв".

7. В абзаці першому частини першої статті 18 слова "крім
пам'яток, занесених до Переліку пам'яток, які не підлягають
приватизації" замінити словами "(за винятком пам'яток, відчуження
або передача яких обмежується законодавчими актами України)".

8. Частину першу та абзац перший частини другої статті 20
викласти в такій редакції:

"1. У разі продажу пам'ятки (крім пам'ятки, яка не підлягає
приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у
письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони
культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу.

2. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам'ятки
національного значення. Орган охорони культурної спадщини Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної
спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних
державних адміністрацій та органи охорони культурної спадщини
місцевого самоврядування мають право привілеєвої купівлі пам'ятки
місцевого значення. У разі відмови від здійснення цього права чи
нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення
власник або уповноважений ним орган має право на продаж пам'ятки".

9. Статтю 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Заборона знесення, зміни, заміни пам'яток
та порядок їх переміщення (перенесення)

Пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме
майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати
(переносити) на інші місця.

Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається
як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці,
за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та
фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо).

Фінансування всіх заходів з вивчення, фіксації, переміщення
(перенесення) пам'яток, що підлягають переміщенню (перенесенню)
відповідно до цього Закону, провадиться за рахунок коштів
замовника робіт, які викликали необхідність переміщення
(перенесення) пам'яток. Якщо переміщення (перенесення) пам'яток є
необхідним внаслідок дії непереборної сили, вивчення та фіксація
пам'ятки провадяться за рахунок коштів Державного бюджету
України".

10. У статті 24:

1) в абзаці четвертому частини другої слова "міських,
районних" замінити словом "міських";

2) частини третю і п'яту викласти в такій редакції:

"3. Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин
та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в
її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони
культурної спадщини";

"5. Розміщення реклами на пам'ятках національного значення, в
межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць
дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади
у сфері охорони культурної спадщини. Ці повноваження можуть бути
делеговані іншим органам охорони культурної спадщини відповідно до
закону.

Розміщення реклами на пам'ятках місцевого значення, в межах
зон охорони цих пам'яток дозволяється за погодженням з органом
охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки
Крим чи органами охорони культурної спадщини обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій. Ці
повноваження можуть бути делеговані органам охорони культурної
спадщини нижчого рівня відповідно до закону".

11. Статтю 26 викласти в такій редакції:

"Стаття 26. Консервація, реставрація, реабілітація,
музеєфікація, ремонт та пристосування
пам'яток

1. Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація,
ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються
лише за наявності письмового дозволу центрального органу
виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на підставі
погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт,
пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за
наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони
культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції,
на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

2. Розроблення проектів та проведення робіт з консервації,
реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування
пам'яток здійснюються за наявності у проектувальника та виконавця
робіт ліцензій, виданих в установленому законом порядку.
Розробленню проектів передує проведення необхідних
науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

3. Роботи із збереження об'єктів культурної спадщини
проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами,
погодженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у
разі проведення робіт із збереження об'єкта культурної спадщини
лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього
об'єкта".

12. У статті 31:

абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

"1. Топографічно визначені території чи водні об'єкти, в яких
містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за
поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть
оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади у
сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними
територіями на обмежений або необмежений строк у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України";

абзац перший частини другої виключити.

13. Частини першу і третю статті 32 викласти в такій
редакції:

"1. З метою захисту традиційного характеру середовища окремих
пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні
встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони
регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони
археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються
відповідною науково-проектною документацією і затверджуються
відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання
зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини";

"3. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон
охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до
Списку історичних населених місць України, забороняються
містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні,
меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного
органу охорони культурної спадщини".

14. Статтю 33 викласти в такій редакції:

"Стаття 33. Заповідники

Ансамблі і комплекси пам'яток, які становлять виняткову
археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, мистецьку,
наукову чи художню цінність, можуть бути оголошені рішеннями
Кабінету Міністрів України державними історико-культурними
(історико-архітектурними, архітектурно-історичними,
історико-меморіальними, історико-археологічними,
історико-етнографічними) заповідниками чи музеями-заповідниками,
охорона яких здійснюється відповідно до цього Закону та інших
законів.

Порядок створення історико-культурних заповідників та
музеїв-заповідників і типові положення про них затверджуються
Кабінетом Міністрів України".

15. Частину першу статті 34 після слів "іншої
проектно-планувальної" доповнити словами "та містобудівної".

16. Статтю 35 викласти в такій редакції:

"Стаття 35. Дозволи на проведення археологічних розвідок,
розкопок, інших земляних робіт

1. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших
земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній
території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць,
а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться
під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за
умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони
культурної спадщини.

Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок
надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони
культурної спадщини та наявності у нього необхідного
кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою.
Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів
України.

Кваліфікаційні документи видаються кваліфікаційною радою -
колегіальним, незалежним органом, відповідальним за фаховий рівень
виконавця робіт. Порядок формування та діяльності кваліфікаційної
ради затверджується Кабінетом Міністрів України. До складу
кваліфікаційної ради входять відповідні фахівці наукових установ,
вищих навчальних закладів, громадських організацій.

Дозволи на проведення земляних (підводних) робіт на території
місць бойових дій, місць загибелі бойових кораблів, морських та
річкових суден, місць поховань померлих та померлих (загиблих)
військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у
війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території
України, надаються згідно з програмами, погодженими з відповідним
органом охорони культурної спадщини.

2. Виконавець археологічних розвідок, розкопок зобов'язаний:

забезпечити збереження виявлених під час досліджень об'єктів
культурної спадщини;

своєчасно здати звіт про дослідження органам, що видали
дозвіл та кваліфікаційний документ;

передати всі знайдені під час досліджень рухомі предмети,
пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини
(антропогенні, антропологічні, палеозоологічні, палеоботанічні та
інші об'єкти, що мають культурну цінність), на постійне зберігання
визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини
Музейного фонду України;

передати польову документацію та звіт про проведені роботи до
архівного підрозділу державної наукової установи у порядку,
визначеному законодавством;

забезпечити належну консервацію об'єктів культурної спадщини,
що мають культурну цінність, упорядкування території після
завершення робіт, а в разі потреби - взяти участь у підготовці
зазначених об'єктів до експозиції, а пов'язаних з ними матеріалів
- до проведення їх державної реєстрації як пам'яток.

3. Відповідний орган охорони культурної спадщини може
призначати своїх уповноважених представників для здійснення
нагляду за проведенням археологічних розкопок. Виконавець
археологічних розкопок зобов'язаний сприяти представникам органів
охорони культурної спадщини у здійсненні нагляду за проведенням
розкопок.

4. Застосування металошукачів чи будь-якого іншого пошукового
обладнання або відповідної технології на об'єктах культурної
спадщини дозволяється тільки за наявності дозволу на їх
використання та підлягає обов'язковій реєстрації у відповідному
органі охорони культурної спадщини.

5. Власник або користувач земельної ділянки (у тому числі
орендар) у межах території пам'ятки, охоронюваної археологічної
території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць
згідно з розпорядженням органу охорони культурної спадщини
зобов'язаний не перешкоджати виконавцеві робіт, який має дозвіл на
проведення археологічних розвідок, розкопок на цій ділянці.

Власник або користувач (у тому числі орендар) земельної
ділянки, на якій проводяться археологічні розвідки, розкопки, має
право на відшкодування у повному обсязі шкоди, якої він зазнав у
зв'язку з проведенням таких робіт".

17. Частини другу і третю статті 37 викласти в такій
редакції:

"Щойно виявлені об'єкти культурної спадщини до вирішення
питання про їх реєстрацію як пам'яток підлягають охороні
відповідно до вимог цього Закону та вносяться до Переліку об'єктів
культурної спадщини, затвердженого рішенням відповідного органу
охорони культурної спадщини.

З метою захисту об'єктів археології, в тому числі тих, що
можуть бути виявлені, надання земельних ділянок здійснюється за
погодженням відповідних органів охорони культурної спадщини згідно
із законом".

18. Частину другу статті 40 викласти в такій редакції:

"2. Кошти, одержані від справляння податку з реклами (за
розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на пам'ятках та в
межах їхніх охоронних зон), а також від справляння збору за право
використання місцевої символіки, пов'язаної з пам'ятками,
використовуються виключно на фінансування охорони культурної
спадщини відповідно до місцевих бюджетів, затверджених в
установленому порядку".

19. Частину другу статті 41 викласти в такій редакції:

"2. Забороняється витрачати кошти, призначені для
фінансування охорони культурної спадщини, на посередництво у
здійсненні заходів у сфері охорони культурної спадщини та
будівництво (створення) нових будівель, споруд (витворів)".

20. Статті 44 і 45 викласти в такій редакції:

"Стаття 44. Відповідальність юридичних осіб за порушення
законодавства про охорону культурної спадщини

Відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на
юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи
замовником робіт, такі фінансові санкції:

за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати
або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній
археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам
населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання,
використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих
вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх
до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за неподання, несвоєчасне подання або подання явно
недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних,
будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт
об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування
фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної
спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Стаття 45. Порядок застосування фінансових санкцій за
порушення законодавства про охорону
культурної спадщини

Фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону,
накладаються керівником, заступниками керівника центрального
органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини,
керівником чи заступниками керівника органу охорони культурної
спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівником
органу охорони культурної спадщини обласних, Київської та
Севастопольської міських, районних державних адміністрацій,
керівником органу охорони культурної спадщини місцевого
самоврядування після розгляду матеріалів, які засвідчують факт
правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього
Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини,
складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено
акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати
письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що
стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта
надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові
санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається
протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у
частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових
санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі,
на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44
цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного
бюджету".

21. Частини другу і третю статті 46 виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
статті 35 у редакції цього Закону, яка набирає чинності з
1 січня 2006 року.

2. Внести до законів України такі зміни:

1) у підпункті 5.2.13 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181; 2000 р., N 39,
ст. 333; 2003 р., N 12, ст. 88; 2004 р., N 52, ст.563) слова "не
більше п'яти відсотків" замінити словами "не більше десяти
відсотків", а слова "(для громадських організацій інвалідів - не
більше десяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього
звітного періоду)" виключити;

2) статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (Відомості Верховної Ради
України, 2000 р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р., N 11,
ст. 45, N 16, ст. 76, N 22, ст. 105, N 49, ст. 259; 2002 р., N 6,
ст. 39, N 7, ст. 50, N 17, ст. 121, N 20, ст. 134, N 30, ст. 207,
N 31, ст. 214; 2003 р., N 13, ст. 92, N 23, ст. 145, N 36,
ст. 276; 2004 р., N 12, ст. 155, N 13, ст. 180, N 15, ст. 228,
N 38, ст. 468, N 50, ст. 537) доповнити пунктом 69 такого змісту:

"69) розроблення проектів та проведення робіт з консервації,
реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування
пам'яток".

3. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.

4. Об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії
та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до
Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток
історії та культури" ( 3600-09 ), до вирішення питання про їх
включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками
відповідно національного чи місцевого значення.

5. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
опублікування цього Закону:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення
змін до законів України у зв'язку з прийняттям цього Закону;

розробити і забезпечити внесення змін до законодавчих актів
України щодо залучення інвестиційних коштів у сферу охорони
культурної спадщини;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових актів у
зв'язку з прийняттям цього Закону.


Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 16 грудня 2004 року
N 2245-IV
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Показать сообщения:   
Новая тема    Тема закрыта       Список форумов Виолити - Антиквариат -> Обязательно выучить! Часовой пояс: GMT + 2
Страница 1 из 1

 
Перейти:  
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах
Вы не можете вкладывать файлы
Вы можете скачивать файлы