Стекло (прейскуранты, каталоги, справочники...).

[Moski]

[Moski]

[stekloboy]

Шан. Moski, дякую!
Але питання не в недостачі інформації
(зображень) продукції ІСЗ. А у обробці
інформації - характерні діагностичні ознаки,
прийнятні для атрибутації за зображенням,
скажімо так.
З повагою.

[stekloboy]

Доволі типовим є питання - корок до карафки
"рідний" чи ні?
Технологічно корок до карафки може притиратись
з високою точністю, і на пару (корок і карафка)
наноситься однакові номери - номери пари.
Гравіюванням, травленням тощо, як правило
вручну. Тільки присутність такої нумерації (однакової)
і точна посадка корка є 100%
гарантією, того що корок оригінальний
до саме цієї карафки. Таку методику використовували,
як правило у період 19го - першої треті 20го ст +.
Паралельно корок міг притиратись без нумерування
і сидіти теж вельми міцно, а міг і дещо нещільно,
то залежало від виробника, або вимог заказчика.
У радянський період спочатку (незадовго після
більшовицького перевороту) технології ще подекуди
збереглись старими. Потім була повна розруха
і відновлення виготовлення сортового посуду
почалося тільки наприкінці 30х років, далі ПСВ,
тому продовжимо уже з початку 50х. Номери уже
не писали для масового виробництва,
підгонка корків на сортовому посуді
була доволі якісна, але уже не ідеальна. Далі почали
взагалі конуси посадки (горло-корок) шліфувати
за типовими розмірами (як правило місця посадки
були уже не поліровані, а матові ), ідеальної посадки
практично не було, у деяких випадках корок не
коливався, у деяких міг коливатись.
Все вищесказане стосується тільки випадків,
коли корок і карафка взагалі шліфувались,
бо були технології де шліфовка була зовсім не передбачена.
Наприклад у період останньої чверті
20го ст і особливо пізніше взагалі використовують
пластикові насадки на корок для щільності.
Вище наведене - то вельми загальний, але типовий
опис ситуації з корками до карафок.
З повагою.

[stekloboy]

Добридень!
Цікавий приклад маркетингу:
https://auction.violity.com/105047060-fruktovnica
На перший погляд за предмет дали
1360 гр. Але реальні покупці дали тільки
41гр. А 1360гр поставив (через Робот)
сам продавець

[stekloboy]

...

[stekloboy]

Добридень!
Про деяку плутанину з прізвищами.
Через співпадіння прізвищ виникла
поширена плутанина. Приблизно у ті самі часи
у Європі (Германія, Австрія, Чехія, Богемія)
жили і працювали такі-собі відомі особи
як Йозеф Гофман - (Josef Franz Maria Hoffmann),
та Коломан Мозер (Koloman Moser).
Вони співпрацювали,
наприклад заснували "Віденські майстерні"
(Wiener Werkstätte).
Але були і інші двоє Гофман і Мозер.
Hoffmann Heinrich та Moser Ludwig
- перший відомий своїми видатними творами
зі скла, другий знаменитий виробник скла,
власник виробництва. Чи були вони якось пов*язані,
можливо.
З такого збігу і виникла поширена плутанина.
Багато випадків, коли предмети скла вироблені
на Moser помилково приписують до Йозефа Гофмана
(Josef Franz Maria Hoffmann).
З повагою.

[Client853648]

[stekloboy]

Добридень!
Шановні потенційні покупці,
цацікавлені у купівлі предметів
з уранового скла, звертаю
вашу увагу на те, що треба бути
вельми уважними. Доволі часто
продавці, користуючись тим
фактом, що зелене (салатове)
скло має певне світіння в УФ,
видають не уранове скло за уранове.
Бо останнє значно рідше стрічається
і коштує значно дорожче. Справжнє
уранове скло, як правило, має дуже
інтенсивну флуоресценцію в УФ,
але особливості сучасної фототехніки
дозволяють точно оцінити ступінь
світіння тільки при одночасному
фотографуванні уранового і не уранового скла.
Якщо ви придбаєте як уранове скло
не уранове, а просто схоже, довести
такий факт буде доволі складно, без
хімічного (спектрального) аналізу.
З повагою.

[stekloboy]

Шан. [_Werewolf_], продовжимо покроково
- чи достатньо яскравого світіння
скла в УФ для визначення його, як уранового?
Для цого визначте, які з предметів на фото в УФ
з уранового скла?
Прошу:

[[_Werewolf_]]

[stekloboy]

Так-так! Тобто сама по собі флуоресценція
в УФ аж ніяк не є достатньою ознакою
уранового скла. Добре , є консенсус.
А тепер повернемося до коріння - коли
було винайдено уранове скло і для
чого, і що в ньому особливого?
Винайшли його давно, не будемо
уточнювати коли - для нас достатньо
того, що тоді і близько не було
штучних джерел світла з ультрафіолетом.
Тобто уранове скло не призначалося
для прикольного світіння в чистому
ультрафіолеті, то гарантовано.
Бо при світлі свічок, факелів, гасових
ламп тощо - уранове скло звичайне собі зелене.
Що-ж особливого тоді в урановому склі?

А звідки взагалі колір у звичайному склі?
За рахунок поглинання певної частини
спектру світла. Червоне - то тільки воно
не поглинулось, і так з іншими кольорами.
Ще раз - звичайне кольрове скло тільки
поглинає світло (певну частину), а уранове ?
А уранове (при сонячному світлі) - найкращому
освітленні у давнину, іще його (світло) і генерує !
Причому рівень цієї генерації вельми суттєвий
- генероване сонячним ультрафіолетом флуоресцентне світло
не губиться поряд з потужним видимим, а надає
неповторної живості урановому склу.

До чого це все вище сказане? А до того, що не сам по собі вміст
урану (до речі є уранове скло, що практично не світиться в УФ),
не прикольна реакція на УФ у темряві, є головною,
а яскравий урановий колір!

Тобто головне не покази приладів,
чи УФ-флуоресценція у темряві,
а краса кольору!

Це - як клеймо (навіть справжнє) Фаберже
на звичайній гирі, не робить її шедевром
ювелірного мистецтва.

ПС а світіння багатьох різновидів скла
в УФ значно слабіше уранового, тому
навіть на сонці його не видно.

[stekloboy]

А ось у звичайному світлі,
предмети початку 19-го
- початку 20-го сторічча (приблизно):

[stekloboy]

....

[stekloboy]

Іще зауважу - на ціну уранового впливає
певний ажіотаж, мода. Це як Фаберже
- були майстри не гірші, а ціна - ого
як різниться. Чи агітаційна порцеляна
- зовсім певний кластер предметів
певного часу, вельми обмежений.
Та наразі агітацією іменують все,
що і поряд не лежало, маючи на увазі
підняти ціну такої "агатації".
Так і уранове скло - все, що світиться
то вже "уранове".
З повагою!

[stekloboy]

Добридень!
Свого часу "помер" ресурс на якому
зберігались малюнки початку цієї теми.
Буду поступово виправляти цю прикрість.

Видування пляшок (і не тільки) у роз*ємну форму
почалося (у рі) десь з половини 19го ст.
(чи можливо дещо раніше).
До цього видували у напівформу ("стакан")
з одночасним обертанням. Така технологія
(нероз"ємна форма) не дозволяла виготовляти
пляшки з написами (чи зображеннями).
Пляшки такого виготовлення не мали ливарних швів.
Десь приблизно з середини 19го ст. почали застосовувати
частково роз"ємні форми, де розкривалася
верхня частина. Це дозволяло виготовляти
скло з малюнками чи написами.
Приклад такої форми на малюнку нижче.

[stekloboy]

На таких пляшках уже були шви литва,
на місцях змикання форми. Вказано
стрілками.
Наприклад, як на одній з перших
пляшок харківської броварні "Нова Баварія".
Приблизно другої половини 70х років
19 сторічча.

[stekloboy]

При такій техніці пляшка під час видування
не оберталася у формі і рельєф форми
відбивався на поверхні скла.
Те що нижня частина форми була
нерозкривною вимагало певного розширення
від дна до верху "стакана", щоб пляшку
можна було вийняти з форми без перешкод.
У другій (+-) половині 19го ст верх горла
ще не виготовлявся одночасно з видувом тулуба
пляшки. На більш ранніх етапах його
обвивали скляною ниткою, яку розкочували
(приглажували) на горлі у гладкий поясок.
Пізніше (приблизно) з 70х почали використовувати
спеціальні обертові обценьки, для завершення верху
нагаряче.

[stekloboy]

Приклад таких обценьків.

[stekloboy]

У подальшому форма була розкривною
до денця, а далі складаною з верхом горла.
Про то далі.