Гроші на теренах України
В 2001-му році в київському видавництві «Генеза» вийшов друком доопрацьований та доповнений «Довідник з історії України». Одна з словникових статей присвячена обігу грошей на території, яку зараз займає Україна. Стислий виклад охоплює всю історію грошей, якими користувалися українці до часу проголошення Незалежності України. Думаю, що стаття буде цікавою для моїх читачів.
В цілому матеріали по темах Боністика та Нумізматика публікую в розділі цього сайту
<a>Колекція</a>
ГРОШІ ― особливий товар, що є заг. еквівалентною формою вартості інших товарів. Г. виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі нац. Г. виконують функції світових.
З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним заг. еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.
Найдавнішими монетами, відкарбованими на укр. землях, були емісії грец. колоній, заснованих на пв. узбережжі Чорного моря (Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей та ін.). Випускались вони впродовж 6 ст. до н. е. ― 4 ст. н. е. Однак ареал їх розповсюдження є незначним. Одночасно поширювались і монети, карбовані на монетних дворах материкової Греції та островів Егейського моря і Малої Азії.
Значно частіше зустрічається на укр. землях монетна продукція Стародавнього Риму. Насамперед, це срібні денарії імператорської епохи, особливо часів панування імп. Траяна, Андріана, Луція Вера, Марка Аврелія та Коммода (2 ст. н. е.). Ці монети перебували в обігу до 5 ст. Знахідки більш пізнього часу є рідкісними. Масштаби використання рим. денаріїв були дуже значними. Інколи у скарбах фіксується по кілька тис. цих монет, а всього монетних знахідок, у яких вони присутні, зафіксовано бл. 1500.
Упродовж 8-11 ст. на грош. ринку Київ. держави домінують араб. дирхеми, відкарбовані на численних дворах Араб. Халіфату в Серед. Азії, Ірані, Пд.. Африці, на Бл. Сході і навіть на Піренейському п-ові. На Русь вони проникали двома основними шляхами ― Волзьким шляхом та шляхом „з варяг у греки”. Причому більш інтенсивним був перший. Одночасно потреби ринку обслуговували віз ант. срібні міліарісії та західноєвроп. монети денарієвого типу. Але вплив цих грош. одиниць на екон. життя був мізерним.
У добу найбільшої могутності Київ. держави князі розпочали власне монетне карбування. Так, Володимир Святославич (980-1015) випускав т. зв. златники та срібляники ― золоті й срібні монет, на лицевій стороні яких поміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотній ― княжий герб (тризуб). Після Володимира Великого срібну монету карбували кн. Святополк Ярополкович (1015-1019), Ярослав Мудрий (1019-1054) та, можливо, тмутараканський кн. Олег-Михаїл. Деякі з них виконані на високому мист. рівні і є цінними пам’ятками нашої історії.
У 2-й пол. 11 ст. у зв’язку з припиненням масового ввозу іноз. монет і відсутністю власних покладів срібла Київ. Русь вступає у т. зв. без монетний період. Є припущення, що тоді роль засобів обігу виконували хутра звірів, насамперед куниці та білки. Вони використовувалися паралельно з араб. монетами. У писемних джерелах згадують такі номінали тогочасної грош. системи: куна, ногата, рєзана, векша, гривна. Співвідношення між ними на основі розрахунків, здійснених за Короткою редакцією „Руської правди”, виглядає так: 1 гривня = 20 ногатам = 25 кунам = 50 рєзанам = 150 вершкам.
У 12-13 ст. під час проведення значних фін. операцій широко використовувались срібні злитки ― гривні. Розрізняють кілька їхніх типів, осн. з яких є київські, чернігівські та новгородські. Різною була і вага гривень. Теоретично вона становила 204,756 г срібла.
У 14 ст. монетне карбування на укр. землях відновлюється. Після завоювання Галичини поляками король Казимир III Великий (1333-1370) розпочав тут емісію т. зв. квартників (пів грошів) зі срібла та мідних „пулів”. Перші з них мають зображення герба Галичини ― крокуючого лева та напис “moneta femberqensis”, які випускались до 1414 р. Після встановлення у серед. 14 ст. литовського панування на основній частині укр. земель, у Київ. удільному князівстві випускав власну монету кн. Володимир Ольгердович (1362-1394). Крім нього, відомі карбовані на Чернігівщині монети кн. Дмитра Корибута. Припускають, що емісію вели й ін. удільні князі.
У 2-й пол. 14-15 ст. домінуюче становище на грош. ринку посіли празькі гроші ― монети, що карбувалися у велик. кількості чеськ. королями, починаючи з 1300 р. Найбільш поширеними на укр. землях є гроші Вацлава IV (1378-1419). Останні з монет цього типу датуються 1-ю пол. 16 ст. Крім празьких грошів, у монетних скарбах цього часу бачимо продукцію польськ., литовських, золотоординських, моск. монетних дворів. При проведенні значних фін. операцій використовувались золоті дукати (3,48 г), переважно угорського карбування. Одиницями грош. лічби були копа, що дорівнювала 60 грошам (1 гріш = 10 денаріїв, яка використовувалась у Великому князівстві Литовському, та гривня (48 грошів, 1 гріш = 18 денаріїв), що домінувала в Галичині.
1526-1528 ст., внаслідок грош. реформи Сигізмунда I грош. госп-во укр. земель зазнає суттєвих змін. На ринку з’являються нові номінали: шостак ― 6 грошів, трояк ― 3 гроші, гріш, тернарій (третяк) ― 3 денарії, солід (шеляг) ― 6 денаріїв тощо. Осн. лічильною одиницею стає злотий, що дорівнював 30 грошам.
Зростали й кількість та асортимент крупної монети, з’являються срібні талери (бл. 28 г) та їхні фракції ½ і ¼. Карбувались вони переважно на монетарних Голландії, Пд. Нідерландів, різних володінь Німеччини, рідше Польщі. Серед золотих дукатів переважають голландські та угорські, а також венеціанські „цехіни”. У 16 ст. співвідношення талера і дуката переважно становило 3:2.
У 17 ст. з’являються нові номінали монет ― це орти (1/4 талера) та півтораки (11/2 кредитні гроші ― низькопробні „тинфи”, номінальна вартість яких дорівнювала 1 злотому (30 грошів), а реальна не перевищувала 12, та мідні соліди ― „боратинки”. В цей час було відкрито львів. монетний двір, який функціонував 1656-1663 (з перервами). Тут випускались переважно срібні орти та шостаки, а також невелика кількість талерів і золотих монет.
Дискусійним залишається і питання проведення грош. карбування Б. Хмельницьким. Більшість дослідників не схильні дотримуватись цієї думки, але дехто (зокрема, акад. І. Крип’якевич) її схвалює. Є також дані про карбування півтораків-чехів гетьманом П. Дорошенком у м. Лисянка.
На укр. землях, які після укладання Андрусівського перемир’я 1667 залишилися у складі Речі Посполитої до першого її поділу (1772) грош. господарство залишилося практично без змін. Іншою була картина на землях, що відійшли до рос. держави. Тут відразу ж почала поширюватися рос. монета, яку населення не хотіло приймати. І тільки після Полтавської битви 1909 Петро I заборонив використовувати іноз. монету в Україні, але вона ще зустрічалась на ринку до 30-х 18 ст. Упродовж 18 ст. і до революції 1917 тут домінували рос. рубль та копійка (1/100 рубля).
Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) Галичина відійшла до складу Австр. Імперії. 1774 вона захопила і Буковину. На цих землях австр. уряд запровадив власну грош. систему: I гульден (флорин) дорівнював 60 крейцерам. Деякий час велося карбування мідних монет для Галичини номіналом 1 шилінг та 3 крейцери. З 1857 гульден став дорівнювати 100 крейцерам. Внаслідок грош. реформи 1892 в Австро-угорщині було запроваджено золотий монометалізм і осн. грош. одиницею стала корона (крона), яка ділилася на 100 геллерів (філлерів).
Після відновлення укр. нац. Державності 1917 з’явилась необхідність випускати власні гроші. Ухвалою УЦР від 19. 12. 1917 було вирішено випустити перші кредитні білети номінальною вартістю 100 крб. Вони були віддруковані в одній з укр. друкарень Києва і з’явилися в обігу вже 24 грудня того ж року. Це були перші паперові Г., на яких було поміщено зображення Держ. Герба України ― тризуба і написи укр. мовою. Одночасно на банкнотах цієї емісії бачимо написи рос., єврейською та польською мовами.
Законом УНР від 1.03.1918 грош. одиницею стала гривня, яка дорівнювала ½ крб. і ділилася на 100 шагів. В обігу перебували грош. знаки вартістю 10, 25, 50, 100, 250, 1000 крб, а також 2, 5, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Гривні всіх номіналів, крім 5 гривень, були надруковані у Берліні, 5 гривень, випускались у Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ). Карбованцеві купюри друкувались у Києві, Кам’янці-Подільському та в деяких інших містах. Поліграф. рівень їхнього виконання значно гірший і у зв’язку з цим їх часто підробляли. Розмінна монета ― шаги ― випускалась у вигляді поштових марок, номінальною вартістю 10, 20, 30, 40 та 50 шагів.
Грош. знаки часів УЦР, Гетьманату та Директорії УНР мають високу мист. вартість. У їхньому проектуванні брали участь відомі митці: Нарбут, Модзалевський, Краківський, Приходько, Романовський, Середа, Кораловський.
Під час Першої світової війни та визвол. змагань укр. народу у зв’язку з браком розмінної монети з’явилась велика кількість міськ. та регіональних грош. знаків, т. зв. бонів, чеків, розмінних знаків тощо. Зокрема, на Волині випускались у Кременці, Дубно, Луцьку, Острозі, Житомирі, Рівному та ін. містах, а в Галичині ― у Львові, Дрогобичі, Бродах, Золочеві, Тернополі, Збаражі, Сокалі.
Після встановлення на укр. землях більшовицького режиму, а згодом і включення їх до складу СРСР тут були поширені знаки рад. зразка. На західно-укр. землях у міжвоєн. період використовувались Г. держав, до складу яких вони входили: у Галичині польська марка, а з 1924 ― злотий, що дорівнював 100 грошів, на Закарпатті ― чехословацька крона, яка ділилася на 100 геллерів, а на Буковині ― румунська лея, що складалася з 100 банів.
Після відновлення держ. незалежності України 1991 взято курс на запровадження в обіг власної грошової одиниці ― гривні.
Джерело:
Довідник з історії України (А ― Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. ― 2-ге вид., доопр. І доповн. ― К.: Генеза, 2001. ― 1136 с.
