Идущий по следу
Оффлайн
Зарегистрирован: 30.01.2011 Сообщения: 1460
|
Добавлено: Tue Apr 14, 2020 11:35:45 Заголовок сообщения: Власна книга "Записки скарбошукача - невідомі скарби Броварщини" |
|
|
Доброго часу доби....
Забрав з друкарні свою книжку " Записки скарбошукача - невідоі скарби Броварщини". Це моя десятирічна праця, як пошуковця - дослідника Рідного Краю. Вона створена з двох частин, а саме мої пошукові розповіді, це мої пригоди, цікаві по сюжету , знаходження артефактів, давнів слідів нашої з Вами історії. В де чому комічні в де чому смішні і повчальні, правдиві розповіді пошуковця! Я сподіваюся це буде цікаво...
З 2012 року я публікувався в журналі "Віоліті", і мої звіти були високо оцінені читатами, тоді і зародилась ідея написання цієї книги. Частина цих звітів, є в цій роботі. Але більша частина, це нова праця, збагачена моїм новим досвідом.
Ця робота є в своєму роді унікальною, чому?
Це друга частина...
В ній я зібрав не тільки свої знахідки, а і інших любителів приборного пошуку, відомі мені, пов'язані з нашим краєм!
Скарби, унікальні знахідки,які описані в наукових кругах, але невідомі простим громадянам.
Які дозволяють по новому дивитися на історію нашого краю!
11 вислих княжих печаток, періоду Києвської Русі, які переписують історії поселень нашого краю, на 300-400 а то і 900 років назад. З твердим часовим визначенням, зв'язаним з тим , чи іншим князем.
І дуже багато цікавого, від палеоліту до другої світової....
Грунтовне дослідження простого любителя - пошуковця..
Робота була закінчена в вересні минулого року, я шукав фінансову підтримку в районній адмістрації, годували обіцянками до початку лютого, відома вона і в місті... на жаль...
Видаю її своїм коштом, тому що вважаю, що наших дітей треба виховувати на справжній історії, і нам є справді , чим пишатись.
До Вашої уваги, пропоную не велику розповідь з книги, щоб ви мали уявлення про літературне наповнення:
"Про золоту карету, німецький танк, сяйво, закопані клади. Байки місцевого люду
Скільки я не їжджу копати, біля сіл, особливо на початку 2010-х, коли ще металошукачі були не таким звичним явищем, дивували людей, збуджуючи цікавість, пробуджуючи фантазії, беручи сюжети з глибин своєї уяви, завжди підходив хтось з аборигенів, щоб поцікавитися або дати цінні поради, та й просто почесати язика. Бували наївні, добрі, щирі, таких більшість. Були і заздрісні, злі, все як у житті. Самі байки, які стабільно переповідають чи не в кожному селі, до вашої уваги.
Про золоту карету
Запам’ятався перший раз, далі все було схоже, тільки з дрібними відмінностями.
Я не пам’ятаю, біля якого села це відбулося, думаю, що для цієї історії підійде будь-яке, хтось із місцевих жителів обов’язково знає місце, де закопана золота карета.
На початку десятих зазвичай виїжджали колективом по 3-4 людини, в основному ми були націлені на монети царського періоду, а де ж їх шукати, як не поруч із селами.
Лужок поблизу села, під’їжджає нова іномарка, з неї виходять чотири чоловіка з лопатами і з дивними ключками в руках, які періодично починають пищати.
Пастух натягує картуза на вуха і періодично виглядає з-за корови, такого «Твін Пікса» він ще не бачив, порівнюючи нас з картинками інопланетян, які збереглися в його уяві. Корова, з-за якої він визирав, перестала жувати траву і задумливо дивиться на нас, з її рота звисає жмут польових квіток. Вона дивиться з розумінням того, що відбувається, пастух дивиться на корову, між ними налаштовується телепатичний зв’язок, йому все стає ясно, сеанс закінчений. І нібито пастух уже почав здогадуватися, що ми тут робимо, але ще не точно...
Я найближчий до нього, бачу все, що відбувається, сміх мене давить, але не піддаюся. Пастух вийшов з-за корови і почав покашлювати з інтервалом в п’ять секунд.
Зараз буде повільно підходити, думаю я. І справді, на середині шляху він зупинився, озирнувся навколо, подивився на машину, ну точно не летюча тарілка. Я стримую посмішку, кажу собі, зараз як розкаже байок.
Підійшов, привіталися. Краще його роздивився, не старий чоловік, обличчя втомлене алкоголем, чистий одяг, видно, що дружина дбає, звичайна сільська людина.
Пастух (П): Як справи?
Я: Шукаємо.
П: А що шукаєте?
Я: Старі копійки.
П: Тю, золото б шукали!
Я: У вас закопане золото?
П: Ну не в мене, але можу показати де, ну тільки скарб навпіл!
Я: А що за золото?
П: Золота панська карета!
І полилася розповідь про надзвичайно багатого пана, який жив у селі до революції. Все у нього було з золота: і ложки, і ґудзики, і карету замовив собі в самому Петербурзі з чистого золота, щоб по місцевим дівчатам гонорово їздити. А бабій він був ще той, «попсував» майже усіх сільських дівчат. І, мабуть, є в нього трохи тієї панської крові, бо прабабуся гарна дівка була.
У селі згідно карти 1855 року було близько 15 подвір’їв.
А потім чи карета зламалася, чи він сам її розламав від нерозділеної пристрасті до його ж прабабусі-красуні, кинув біля болота, травою заросло те місце, що болотом затягнуло. Ось така історія нещасливого кохання. Розказав і пішов пасти корову далі.
Я пішов на те місце, яке показав пастух, відкопав запчастину від трактора, посміхнувся, думаючи, який творчий потенціал пасе корови. Такі чи подібні історії я чув згодом десятки разів. Десь на третій раз мені набридло слухати, я задавав оповідачу просте питання: «А колеса у карети були теж золоті?».
І це працювало, співрозмовник впадав в ступор, крутячи очима, ніби малюючи в уяві колеса, у нього починався творчий процес, пауза могла тривати понад хвилину. Бо людина думала, які мають бути колеса у золотої карети! У паузі я відходив і продовжував пошук, а оповідач йшов у своїх справах."
154 стр. 220 фото
Зміст даю фото.
Посилання на аукціон: https://auction.violity.com/103955028-zapiski-skarboshukacha---nevidomi-skarbi-brovarcshini
З підписом автора....
Дякую..... буде цікаво....
Описание: |
|
Размер файла: |
202.71 KB |
|
|
|