Озеро Сорокіне- неймовірна пригода! Або розповідь про людську шляхетність...

На страницу 1, 2  След.  
Новая тема    Ответить       Список форумов Виолити - Антиквариат -> Отчеты о поездках и находках
Предыдущая тема :: Следующая тема  
Оценка поста:+45
Идущий по следу


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 30.01.2011
Сообщения: 1460


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 11:05:39    Заголовок сообщения: Озеро Сорокіне- неймовірна пригода! Або розповідь про людську шляхетність... Ответить с цитатой

Ця історія почалася весною 2013 року, закінчилася сьогодні, "нагорода" - подяка, знайшла свого героя...


Озеро Сорокіне

Володимиру, і всім людям з великим серцем, яких я зустрів на своєму відрізку життєвого шляху. Що прийшли на допомогу в складних життєвих ситуаціях, безкорисно витрачаючи свій час і сили за покликом душі!

Зима 2013 року видалася на диво затяжною і сніжною. З короткою відлигою в середині березня, снігом і морозами в кінці. Снігу було так багато, що коли він почав стрімко танути під квітневим яскравим сонцем, вода, шукаючи шлях, заповнювала всі низини і стрімкими потічками йшла далі, несучи в собі життя, пробуджуючи землю від сну. Ґрунтові дороги стали непроїзні, до частини бажаних місць для копу було просто не дістатися.
Мої роздуми, де б покопати, перервав телефонний дзвінок. На тому кінці — мій товариш за хобі Роман, з бажанням кудись виїхати, провести час за улюбленим заняттям. Розповів, що придбав позашляховик «Тойота» і тепер нам будь-яке бездоріжжя не перепона.
Дзвінок в руку, подумав я, одразу згадавши цікаве місце, розвідане в минулому році восени, яке підказав нам з товаришем місцевий житель. Ми тоді копали поблизу Остра. Місцина була незаймана, без ямок попередників, заважала її гарно обстежити лише густа осіння трава, яка килимом вкривала землю.
Але знахідки були гарні, між різнотрав’ям зустрічалися прогалини, в яких я знайшов хрестові 5 копійок 1727 року Катерини I, дружини Петра I, часів її дворічного правління після смерті чоловіка у 1725 році. Дві копійки Павла I, сина Катерини II, 1797 року, реформатора і дивака, п’ятирічне правління якого закінчилося переворотом і смертю. На чолі змовників стояв його власний син Олександр, який на крові батька прийшов до трону і успішно правив аж до 1825 року. І ще близько десятка мідних монет царської Росії, які зустрічаються набагато частіше, серед них була і срібна, часів Миколи II, номерний ґудзик середини XIX сторіччя, для нижчих чинів РІА. Тоді я їх збирав за номерами, які вказують на належність до полку, що називалися іменем населеного пункту їхнього початкового формування.
Навесні трава лягла, відкривши нам нові можливості для пошуку. Рано вранці заїхав Роман і ми вирушили в дорогу. Ранок був прохолодним, із затягнутим хмарами небом, але дощу не було. Це давало надію на можливість гарно провести час.
Добралися не швидко, я не чітко пам’ятав дорогу, трохи покрутилися в пошуках заїздів, минаючи затягнуті водою низини. Дорога видалася складною, через весняний паводок, який був наслідком стрімкого танення снігу. Земля під колесами швидко сідала і затримуватися в низинах було дуже небезпечно. Але Рома впевнено кермував вперед, примовляючи: «Танки грязі не бояться».
Нарешті ми приїхали. Поставили машину на горбок, там сухіше. Задоволено оглянули місце. Трава лягла, відкриваючи нам нові горизонти пошуків. Вперед, до омріяних знахідок.
Чекати довго не довелося, уже за годину в кишенях у кожного було по кілька мідних монет останнього царя. Нічого особливого, але не пусто. Рома виходжував намічений квадрат в пошуках бажаних круглячків. Я пішов далі по периметру, в надії знайти місце, де в XIX столітті стояла хатина озерного сторожа, позначена на карті 1855 року.
Озерний сторож — це посада державна, щось подібне до сучасного рибнагляду. Він контролював вилов риби, затримував порушників і був відповідальним за заготівлю риби для державних потреб. Озерний і лісовий сторож (лісник) назначався з числа бувших відставних воєнних, які за своїми здібностями могли керувати і контролювати, ефективно здійснювати функцію нагляду, гарно володіли зброєю і не боялися її застосовувати. Часи були такі, не лише в Російський імперії, а й у Європі також.
Мій дідусь після служби в Польській армії у 1929-1934 роках був призначений на посаду лісового сторожа, польською — гайового. І за радянської влади залишився на посаді, пропрацювавши до самої пенсії.
Я рухався вперед, викопуючи на шляху горілчані пробки. Сміття багато, але кольорові сигнали копати треба, бо за сигналом алюмінієвої пробки може ховатися пристойна знахідка. Терпіння на межі, знову пробка. Підхожу до ледь помітного горбочка. Верховий сигнал, мабуть знову пробка? Розламую грудку землі, чудо! В руках номерний офіцерський ґудзик, приємна знахідка. Ще сигнал...і в моїх руках медаль за Кримську війну Миколи II та Олександра II!
Я знайшов хату озерного сторожа!
І тут почався справжній Клондайк: монети, номерні ґудзики РІА, між ними пробки, шматки алюмінієвого дроту. Час в радісному збудженні протікав непомітно. Для себе визначив час існування даної будівлі за самою ранньою монетою — це була деньга (пів копійки) Анни Іоанівни, початку 1730 років, таких було декілька. Сторожка проіснувала два століття, контролюючи вилов риби для імперії.
Час повертатися додому, доки світло. Як на зло, по обіді з неба накрапало. Луг починав місцями перетворюватися в болото, він не хотів приймати в себе більше води, виштовхуючи її, і вона шукала місце назовні, заповнюючи все, створюючи потічки.
Я подивився на дорогу, якою ми їхали, колію затягнуло водою, стало зрозуміло, що назад ми цим шляхом не виїдемо. Відразу з’явилося погане передчуття, я заспішив до машини порадитися з Ромою, який був втомлений і задоволений знахідками.
Радість від знахідок засмучував зворотній шлях. Порадившись, обрали іншу дорогу, вона була набагато коротшою і там було менше проблемних місцин (лише чотири), і останній потічок, який непомітно розростався, приймаючи у себе все більше дощової води.
Рішення прийнято, рушаймо... Першу перешкоду подолано, на черзі друга, не дуже значне пониження. Їдемо і одразу сідаємо у центрі калюжі, на пів метра зсунувшись з колії дороги. Понижена передача, два мости працюють, і вода хлюпотить уже біля дверей.
Картина Рєпіна «Приплили».
Ще пів години до темноти, вибираюся з машини, шукаю гілки, підкладаючи їх під колеса, Рома газує, машина все дужче «сідає».
Ніч, рано темніє, дощ стає сильнішим...
«Чем круче джип — тем дальше трактор», — згадую я.
До найближчого села декілька кілометрів, Рома залишається біля машини, а я іду шукати трактор чи якесь рішення, ночувати в жабокваках не хотілося.
Подолав потічок, який уже став більше схожий на невелику річечку, і ще трошки через лісок. Я вийшов на стару асфальтовану дорогу, яку заклали в епоху розвинутого соціалізму, і вона явно не вела до кращого майбутнього, задекларованого на тогочасних агітплакатах. Далеченько, подумав я, чапаючи пів години пішки в суцільній темряві, тримаючи поглядом яскраву пляму світла, яка, здавалося, не наближалася.
І ось, нарешті, село. Ну яке таке село… маленькій хутірець з рядами будинків по обидва боки дороги. Майже не світяться вікна, життя потрошку тікає звідси, поближче до великих міст, тамтешніх спокус і ілюзій. Молодь зрідка навідується до дідусів і бабусь. На великі свята, чи провести в останню путь, забивши двері і кинувши останні погляд на своє дитинство, на подвір’я, яке буйно починає заростати бур’янами...
Ідучи селом, помічаю світло, відчинений гараж. Спочатку «Ниву» з київськими номерами, а потім і самого чоловіка, який, здається, щойно приїхав.
Вітаємося, знайомимося, ділюсь своєю бідою... Прошу допомогти чи щось порадити. Його звали Володимир, міцний чолов’яга років п’ятдесяти, приїхав у батьківську хату, яка нині слугує йому дачею. Одразу сказав, що трактора в селі немає, але погодився відвезти за п`ять кілометрів у сусіднє, до тракториста.
Поїхали, ось ми і на подвір’ї. Поважно виходить господиня, жіночка років 60, описав їй ситуацію. Додав, що ми гарно заплатимо. Вислухала і обірвала без того тоненьку ниточку надії. Каже: «Я чоловіка не відпущу, він тільки після операції на серці, маєте розуміти».
Я занімів, почав казати, що машина трошки сіла, майже перед самим асфальтом, спокушати легкими грошима. Подивившись на мене, вона несподівано посміхнулася, мабуть згадавши щось зі свого життя, можливо, я їй когось нагадав.
«Добре, допоможемо. Миколо, заводь трактора! І діда мені не загробте!»
Сім кілометрів по дорозі мене підкинув Володя, грошей не взяв, а я став чекати діда...
Не пройшло і 10 хвилин, як я почув обнадійливий гуркіт, дід ніс нам щастя, він наш визволитель. Жаби все квакали, дощ не переставав.
Легко подолавши всі перешкоди, трактор без зусиль витягнув нас, ми стали на суху землю і умовили діда трошки почекати, щоб ми здолали ще дві перепони. Він погодився, попросивши гроші вперед.
На третій перепоні Рома розігнався і «сів» в болото по двері, води навколо ставало більше. Я бігцем до діда, беру трос, чіпляю, він бурчить: «Солярки не вистачить доїхати додому».
Натяжка!
І тут сталося те, чого ніхто не очікував...
Трактор, що старався витягнути «Прадо», загруз у болоті на половину свого півтораметрового колеса. Дід відкрив двері кабіни і, як тале морозиво, стік по підніжці на землю, тримаючись рукою за серце і важко дихаючи.
— Діду! — звертаюся до нього, — Ліки є? — він мовчки шукає щось в кишенях, розкриває баночку і кладе пігулку до рота.
— Діду! — кричу до нього, — Тільки не вмирайте, відкопаю я ваш трактор!
Роман вийшов з машини і закляк, вражений побаченим! З одного боку, скляні очі діда, з другого — Роми, загіпнотизованого цим танцем долі.
Я почав обкопувати задні колеса трактора, щоб можна було підмощувати гілки. Дід приходив у себе, у Романа теж пройшло заціпеніння. Узявши сокиру з кабіни трактора, почав рубати лозу. Робота зроблена, трактор виліз з болотної ями, а потім і машину витяг на сухий горбок.
Швидко від’єднавши трос, тракторист змився, залишивши нас перед головною перешкодою — річечкою.
Іронія долі...
На годиннику початок 12 ночі, вирішуємо чекати до ранку, пригод вистачає, все, адреналін скінчився. Ранок покаже. «Сонце взайдет», посміхнувся я, згадуючи свій улюблений мультфільм «Бременські музиканти», зчищаючи грудки грязюки з одягу.
А поки іде дощ і я точно знаю, що покаже ранок. Ми на єдиному горбочку серед болота, а перед нами річка, яку треба буде якось переїхати.
Внаслідок усіх навантажень ми забули про спрагу і голод. А тепер дуже хотілося пити, живіт бурчав, нагадуючи про себе. З обіду залишилися: недопитий чай в термосі, трохи сала, цибулина, аж! два шматка хліба, трохи води. Воду залишили на ранок, решту проковтнули, розділивши навпіл.
Пального було обмаль, вирішили не вмикати пічку. Уночі прокидалися від весняного холоду, міняли положення і засипали знову. Давалося в знаки напруження минулого дня.
Прокинулися о 5 ранку, тіло сильно затекло, вийшли з машини, випивши залишену на ранок воду. Чекали світанку, дощ вже перестав крапати.
Ми стояли посеред болота, на невеликому не підтопленому острівці, перед нами болото, посередині річечка, і рятівне підвищення дороги, до якого треба стелити дві колії, метрів п’ятдесят. Сокири у нас не було, тож я вирушив знову в село до Володі.
Розбудив, той сів за кермо своєї Ниви, взявши сокиру з собою.
Приїхавши, він побачив, що нічим нам не допоможе, під’їхати було неможливо. Володимир мовчки стелив з нами хмиз, верболозу було вдосталь.
Більше години важкої праці, дві колії постелені.
Кажу Роману: «У нас лише один шанс, з’їдеш, треба буде тоді кран шукати». Він все розуміє і без моїх слів. «Пан чи пропав — їдь».
«Прадо» завівся і рушив, наші надії і сподівання вирушили разом з ним хитким місточком долі. На середині відрізку шляху «Тойота» почала сповзати з намощених гілок, завалюючись на бік, серце нервово забилося.
Якимось дивом Роман вивернув кермо, став на вимощену дорогу, форсуючи потічок. Ще десять метрів і машина на горі. Не було більше слів, лише очі сяяли, наповненні радістю перемоги над обставинами. Це був наш Еверест, з дуже важким сходженням, і не важливо, що він був висотою метрів сім.
Володимир знову не взяв грошей, міцно потиснув руку і поїхав додому. Я його розумів без слів, сам не раз приходив на допомогу людям, витрачаючи свій час і сили.
Гроші — це засіб для досягнення цілей та існування. Вони не можуть бути самі ціллю, на них не купиш час, здоров’я, любов і повагу, а не імітацію.
За роздумами доїхали додому.
Вимиваю бруд, який, здається, в’ївся в шкіру. Набираю Романа, чую: «Ти знаєш, я став на ваги, скинув понад три кг, інколи на користь такі екстрим-тури».
У будь-якій ситуації можна знати промінчик радощів і позитива. Медаль за Кримську компанію я не просто викопав, а певною мірою заслужив.

Післямова:
Коли на початку червня, почав писати цю книгу, першою історією , яку я написав, це "Озеро Сорокіно". Ці події врізались в пам'ять, мене завжди вражає шляхетьність простих людей!
Я писав з думкою про те, щоб, коли вийде ця книга, продарувати примірник цій людині, як подяку за добру справу!
Вчора я знайшов його номер, зателефонував.. Як раз сьогодні він мав їхати в Київ, я сказав адресу, він заїхав..

На добрі справи - завжди зелене світло!

З повагою
Той, хто іде по сліду( Ігор Крепак)
Посилання на мою книгу:
https://forum.violity.com/viewtopic.php?t=2121081&start=0



фото 78.jpg
 Описание:
 Размер файла:  197.4 KB

фото 78.jpg



фото 79.jpg
 Описание:
 Размер файла:  199.38 KB

фото 79.jpg



IMG_20200512_093318.jpg
 Описание:
 Размер файла:  113.85 KB

IMG_20200512_093318.jpg



IMG_20200512_111503.jpg
 Описание:
 Размер файла:  163.77 KB

IMG_20200512_111503.jpg


Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
КАПІТАН ZELENY


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 04.06.2010
Сообщения: 3119


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 13:36:02    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

+1 За шляхетність простих людей!
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Аравендер


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 02.05.2012
Сообщения: 396


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 13:51:27    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Классная история!
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Mortal2x


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 06.11.2015
Сообщения: 260


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 15:28:58    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Очень красочно описанная история.Как буд-то сам был рядом. Бывали подобные случаи и не раз. Мир не без добрых людей. +1
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
хороший человек


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 11.06.2011
Сообщения: 691


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 15:49:27    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Прекрасно написано! Даже холод ливня и грязь почти ощутил. Пишите, у Вас талант!
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Колян19


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 12.09.2012
Сообщения: 1460


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 18:07:30    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Без слов, одни эмоции! Супер! Удачи Вам! + С ув.
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Идущий по следу


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 30.01.2011
Сообщения: 1460


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 18:31:49    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

КАПІТАН ZELENY, Аравендер, Mortal2x, хороший человек, Колян19 - Дякую,що знайшли час і написали, приємно.... Світ не без добрих людей...
КАПІТАН ZELENY, Mortal2x, Колян19 - завідгуки в репу...приємно!
З повагою
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
ГРОМИЛА


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 12.10.2012
Сообщения: 6265


СообщениеДобавлено: Tue May 12, 2020 19:48:55    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Красиво написано.+1
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Igor`_Ok


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 23.06.2012
Сообщения: 866


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 06:28:03    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

До болю знайома ситуація.
Дякую за оповідь.
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Валодька


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 17.12.2012
Сообщения: 1608


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 07:35:05    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Тут без слів +1.
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Borisfen999


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 05.09.2017
Сообщения: 31


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 08:24:17    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Гарно пишете, читається легко, Ви на своєму місці.
Продовжуйте писати. Такі вчинки надихають.
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Идущий по следу


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 30.01.2011
Сообщения: 1460


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 08:56:58    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Доброго часу доби!
ГРОМИЛА, Igor`_Ok, Валодька, Borisfen999 - дякую, що знайшли час..написали, дуже приємно!
ГРОМИЛА, Валодька - за відгуки в репу!
Всім, хто прочитав і не полінувався підняти палець вгору, дякую!
Це надихає і стимулює, для написання слідуючих робіт про наше цікаве і не просте життя!
З повагою
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
nikif


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 03.12.2012
Сообщения: 2814


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 10:34:01    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Привіт !
Приєднуюся до сказаного вище.
Удачі Вам!
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
TOLYANICH


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 21.07.2014
Сообщения: 1924


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 12:12:19    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Прикольно +1
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Идущий по следу


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 30.01.2011
Сообщения: 1460


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 18:25:09    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Доброго часу доби!
nikif, TOLYANICH - дякую, що знайшли час..написали, і за відгуки в репу, дуже приємно!
Всім, хто прочитав і не полінувався підняти палець вгору, дякую!
З повагою!
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
MASTERGAZA


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 25.06.2014
Сообщения: 158


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 21:17:57    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Идущиму по следу и идущим на помощь крепкого здравия!
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Alexander197


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 22.11.2019
Сообщения: 5


СообщениеДобавлено: Wed May 13, 2020 22:44:38    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Отличная история, спасибо!
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
boriska


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 25.05.2010
Сообщения: 1096


СообщениеДобавлено: Thu May 14, 2020 11:52:52    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Дякую ,за приємні хвилини...якби кожен камрад написав щось зі своїх історій була би гарна книга.
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Идущий по следу


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 30.01.2011
Сообщения: 1460


СообщениеДобавлено: Thu May 14, 2020 17:06:54    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Доброго часу доби!
MASTERGAZA - Дякую за побажання! І відгук в репу...
Alexander197 - Дякую за коментарь!

boriska - Дякую за коментарь, книга уже є! Посилання внизу розповіді!

Всім, хто прочитав і не полінувався підняти палець вгору, дякую!
З повагою
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY


Kumak


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 31.03.2017
Сообщения: 25


СообщениеДобавлено: Thu May 14, 2020 19:23:05    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Молодці, хлопці.
Заледве не звели діда в могилу.
Посилаєтесь на те, що баба спокусилася на ваші 500 гривень. Та то, мабуть, тому, що не має позашляховика Тойота, а животіє від пенсії до пенсії.
Вам же було чітко та ясно сказано, діду зробили операцію, він їхати не може. Але ж ви отримали задоволення на природі, а ночувати вже хотілося вдома.
Кажете їсти не було що. Так треба було купити у баби. Дати їй гроші за їжу та й піти собі лісом, а не спокушати її.
Наголошуєте на тому, що дід взяв ваші гроші вже після першої маніпуляції трактором. Та то, мабуть, тому, що вже мав справу зі скарбошукачами.
Бідкаєтесь, що поїхав після приступу і допоміг вам не до кінця. Ні - мабуть, він мав дочекатись вже свого кінця, а таки допомогти вам успішно завершити свій день розваг.
Якби дід там помер, ніхто його додому чи до лікарні не повіз би. Залишили б у лісі. Адже не хотіли б вплутуватися у кримінал.
А, можливо, він потім і помер. Ви ж насправді не цікавилися. Чи не так?
Дуже дивно, що ніхто із дописувачів цього не сказав.
Часто читаю тут, що скарбошукачі сваряться на тих, хто не закопує за собою ямки. Думав, шанують природу. А після цієї розповіді зрозумів: просто бояться помсти з боку місцевих мешканців.
Вернуться к началу
Профиль Профиль VIOLITY
Показать сообщения:   
Новая тема    Ответить       Список форумов Виолити - Антиквариат -> Отчеты о поездках и находках Часовой пояс: GMT + 2
На страницу 1, 2  След.
Страница 1 из 2

 
Перейти:  
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах
Вы не можете вкладывать файлы
Вы можете скачивать файлы