Проект ЗАКОНА УКРАЇНИ Про національну культурну спадщину

 
Новая тема    Тема закрыта       Список форумов Виолити - Антиквариат -> Законодательство Украины
Предыдущая тема :: Следующая тема  
Оценка поста:0
margo75


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 04.05.2011
Сообщения: 86


СообщениеДобавлено: Mon Jun 18, 2012 13:38:14    Заголовок сообщения: Проект ЗАКОНА УКРАЇНИ Про національну культурну спадщину Ответить с цитатой

Вниманию предлагается неоднозначный проект нового закона о национальном культурном наследии

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про національну культурну спадщину

Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а також визначає правові форми міжнародного співробітництва в цій сфері.
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, а також які знаходяться в режимі тимчасового вивезення або незаконно вивезені з митної території України, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
автентичність - властивість об’єкта культурної спадщини, що характеризується збереженістю його історичної матеріально-технічної структури, форми та первісного вигляду разом з цінними історичними нашаруваннями і дозволяє розглядати об’єкт як документ історії та твір мистецтва.
археологічна розвідка – вид наукового дослідження археологічної спадщини, не пов'язаний з руйнуванням культурного шару (крім обмеженого шурфування для визначення товщини культурного шару) об'єкта археологічної спадщини і спрямований на виявлення, локалізацію (картографування), інтерпретацію об'єктів археологічної спадщини, уточнення даних про вже відомі об'єкти археологічної спадщини;
археологічні розкопки - вид наукового дослідження археологічної спадщини, спрямований на пошук і вивчення археологічних залишків на території об'єкта археологічної спадщини, що здійснюється шляхом систематичного обстеження земної чи підводної поверхні та включає земляні і підводні роботи, наслідком яких може бути часткове або повне руйнування досліджуваного об'єкта;
археологічні предмети – рухомі предмети, що походять з об’єктів археологічної спадщини, одержані в результаті проведення археологічних досліджень або випадково виявлені на території України
буферна зона – виділена відповідно до міжнародних вимог та вимог цього Закону територія навколо об’єкта, включеного до Списку всесвітньої спадщини, в межах якої встановлюється відповідний режим використання з метою забезпечення збереження такого об'єкта;
відкритий лист – посвідчення установленого зразка, що визначає фаховий рівень дослідника;
виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини;
державна реєстрація об’єктів культурної спадщини – занесення об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини України, Музейного фонду України, Національного архівного фонду з метою упорядкування інформації про наявні на території України об’єкти культурної спадщини для забезпечення їх охорони;
державний облік об’єктів культурної спадщини – заходи, що здійснюють спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, спрямовані на виявлення, наукове дослідження, класифікацію, складання облікової документації, державну реєстрацію об’єктів культурної спадщини;
дослідник археологічної спадщини (далі - археолог) - вчений (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), який має відповідну фахову освіту і кваліфікацію, професійно здійснює археологічні дослідження із складенням наукової звітності та публікацією наукових результатів;
зміна об'єкта культурної спадщини - дії, що призводять чи можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета охорони об'єкта культурної спадщини;
зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання з метою збереження пам’ятки;
інвентаризація об’єктів культурної спадщини – комплекс організаційних, науково-дослідних і практичних заходів з перевірки наявності об’єктів культурної спадщини, отримання інформації про їх сучасний стан збереження, утримання та коригування даних обліку;
історичний ареал населеного місця – частина населеного місця, що зберегла об’єкти культурної спадщини і пов’язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку;
наукова археологічна експертиза – діяльність, метою якої є виявлення об’єктів археологічної спадщини, що здійснюється шляхом обстеження територій та водних об'єктів, вивчення архівних матеріалів, а також підготовка науково обґрунтованих експертних висновків щодо наявності на обстежуваних територіях об'єктів археологічної спадщини, визначення їх меж і режимів використання, можливості та умов виконання містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, інших земляних і підводних робіт на об'єктах експертизи;
наукове дослідження - науково-пошукова, науково-практична діяльність, спрямована на одержання нової інформації про об'єкти культурної спадщини, історичні населені місця, традиційний характер середовища, який є типовим для певних культур або періодів розвитку тощо;
консервація – сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд;
національна культурна спадщина – сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь матеріальних та нематеріальних об’єктів культурної спадщини, наявних на території України;
музеєфікація – сукупність науково обґрунтованих виробничих заходів щодо приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування;
наукове дослідження археологічної спадщини – наукова діяльність, спрямована на здобуття нових знань про об'єкти археологічної спадщини, закономірності розвитку давнього суспільства і людини на основі результатів аналізу археологічних матеріалів і документованої інформації (публікацій, наукових звітів тощо) археологічного характеру;
об'єкт культурної спадщини – об’єкт, предмет, явище, процес, їх частини, комплекси (ансамблі), що існують в матеріальній формі або втілені (зафіксовані) у будь-якій матеріальній форм як результати діяльності людини або пов’язані з її діяльністю, або створені природою та людиною, які донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
об’єкт всесвітньої спадщини – об’єкт культурної спадщини, включений до Списку всесвітньої спадщини або до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства;
охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове дослідження, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України;
предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою;
пристосування - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо створення умов для сучасного використання об'єкта культурної спадщини без зміни притаманних йому властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини, в тому числі реставрація елементів, які становлять історико-культурну цінність;
реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини;
регенерація – сукупність науково обґрунтованих заходів з реставрації і пристосування пам’яток, збереження та реставрації об’єктів культурної спадщини, елементів благоустрою, ландшафту, розпланувально-просторової структури, композиційної цілісності та функціональних властивостей історичних населених місць, їх історичних ареалів, архітектурних комплексів (ансамблів);
ремонт - сукупність науково обґрунтованих заходів, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини;
ремонтно-реставраційні роботи – сукупність виробничих заходів щодо збереження об’єктів культурної спадщини на основі науково-проектної документації, які включають в себе реставрацію, реабілітацію та пристосування об’єкта культурної спадщини;
реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності;
традиційний характер середовища - історично успадкований вигляд та об'ємно-просторова структура історичного населеного місця, територій та зон охорони пам’яток.
Стаття 2. Класифікація об’єктів культурної спадщини
1. За групами об’єкти культурної спадщини поділяються на:
нерухомі об’єкти культурної спадщини – об’єкти, які не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;
культурні цінності – рухомі предмети матеріальної та духовної культури, елементи або комплекс предметів, які становлять археологічну, естетичну, етнологічну, історичну, архітектурну, мистецьку, наукову або культурну цінності;
об’єкти нематеріальної культурної спадщини - звичаї, обряди, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду, оточення, взаємодії з природою, історії та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини.
2. Нерухомі об’єкти культурної спадщини поділяються:
1) за типами на:
споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;
комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;
визначні місця - зони або ландшафти, території чи водні об’єкти, природні, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
2) за видами на:
археологічні – рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;
історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
об'єкти монументального мистецтва - витвори монументальної скульптури та монументального малярства як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);
об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою розпланувальною і об’ємно-просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;
об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;
культурні ландшафти - історично сформовані природно-антропогенні території, які сформувалася в результаті взаємодії природи та діяльності людини, що донесли до нашого часу антропологічну, археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, архітектурну, мистецьку, наукову чи художню цінність.;
об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-технічні, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.
3. Культурні цінності поділяються:
1) за типами на:
предмети, пов’язані з нерухомими об’єктами культурної спадщини - елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але історично складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або іншої культурної цінності об'єкта;
предмети, які мають самостійне художнє, історичне, археологічне, духовне, етнографічне та наукове значення;
колекції – однорідні або підібрані за певними ознаками різнорідні предмети, які, незалежно від культурної цінності кожного з них, зібрані разом становлять художню, історичну, археологічну, духовну, етнографічну чи наукову цінність;
2) за видами на:
предмети, пов'язані з важливими подіями в житті України та інших країн, розвитком суспільства і держави, історією національно-визвольних змагань і революційних рухів та громадянських воєн, боротьбою за збереження миру, а також з розвитком науки і техніки, культури та побуту народів, життям політичних, державних, військових діячів, діячів науки, літератури, мистецтва, народних героїв, учасників історичних подій;
предмети, що походять з об’єктів археологічної спадщини, розташованих на території України, одержані в результаті проведення археологічних досліджень, окремі випадкові знахідки археологічного характеру (археологічні предмети);
твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва;
предмети і колекції геології, палеонтології, мінералогії, ґрунтознавства, ботаніки, антропології, зоології та інші природничі матеріали;
рукописи, рукописні книги, стародруки, рідкісні видання всіх видів друку (періодичні видання та ілюстрації до них, відозви, листівки тощо), автографи, щоденники, мемуари, листування та ін.;
унікальні акти державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- і фонодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання;
твори монументального мистецтва, їх складові частини і фрагменти;
негативи на склі, плівці та інших матеріалах, фотовідбитки на папері, кераміці, металі та інших матеріалах; діапозитиви на склі чи плівці;
воскові валики для фонографів, платівки для грамофонів, патефонів, електрофонів (моно, стерео або квадро), магнітні стрічки та диски;
інші предмети і колекції, що мають культурну цінність.
4. Об’єкти нематеріальної культурної спадщини (нематеріальні культурні цінності) поділяються:
за типами:
фіксовані нематеріальні культурні цінності, які можуть бути повністю зафіксовані і не залежати від їх творців;
втілені нематеріальні культурні цінності, зміст або відмітні духовні, художні та (або) документальні достоїнства яких повністю або частково втрачаються з зникненням їх творців, носіїв або зміною умов їх існування;
за категоріями на:
категорія „А” – культурні цінності, повна автентичність і точність яких є безумовними і незмінними;
категорія „Б” – культурні цінності, які повністю або частково відновлено (зафіксовано) на вторинному матеріалі або відмітні духовні, художні та/або документальні достоїнства яких об'єктивно з часом можуть змінюватися;
за видами на:
усна народна творчість (фольклор);
мова, діалекти;
виконавське мистецтво;
звичаї, традиції, обряди, святкування;
знання та практика, що стосуються природи та всесвіту;
зміст геральдичних, топонімічних об’єктів і творів народного мистецтва (народного декоративно-прикладного мистецтва);
традиційні ремесла;
інші нематеріальні прояви творчості людини.
Стаття 3. Основні засади державної політики у сфері охорони культурної спадщини
Основними засадами державної політики у сфері охорони культурної спадщини є:
1) забезпечення правових, організаційних і фінансових умов для збереження об’єктів культурної спадщини та їх належного утримання і упорядкування;
2) усунення загроз, що можуть заподіяти шкоду об’єктам культурної спадщини;
3) запобігання пошкодженню, руйнуванню, знищенню об’єктів культурної спадщини та їх невідповідному використанню;
4) контроль за станом збереження та функціонального використання об’єктів культурної спадщини;
5) протидія розкраданню, втраті та незаконному вивезенню за кордон культурних цінностей, повернення в Україну культурних цінностей;
6) врахування вимог охорони культурної спадщини при плануванні територій на державному, регіональному та місцевому рівнях, розробленні, планів управління земельними ресурсами, затвердженні і виконанні відповідних програм економічного і соціального розвитку;
7) забезпечення охорони, збереження, відродження та розповсюдження надбань традиційної культури;
затвердження методик та правил дослідження та охорони об'єктів культурної спадщини;
9) залучення різних верств населення до охорони культурної спадщини, збереження цінностей традиційної культури;
10) забезпечення умов для:
наукового дослідження та документування об’єктів культурної спадщини;
здійснення консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об’єктів культурної спадщини для сучасних потреб;
використання матеріалів, методів і технологій, заснованих на традиціях, дослідження можливості їх застосування в сучасних умовах;
забезпечення високої якості роботи через системи підготовки кадрів, визначення професійної кваліфікації та акредитації окремих осіб, підприємств та установ.
використання об’єктів культурної спадщини у спосіб, що забезпечує збереження їх культурної цінності;
11) популяризація і поширення знань про об’єкти культурної спадщини та їх значення для історії та культури;
12) реалізація прав громадян на інформацію про об’єкти культурної спадщини та доступ до них;
13) забезпечення розвитку міжнародного співробітництва у сфері охорони культурної спадщини.
Стаття 4. Форми охорони пам’яток
1. Формами охорони пам’яток є:
1) державна реєстрація об’єктів культурної спадщини;
2) оголошення комплексів (ансамблів) нерухомих пам’яток історико-культурними заповідниками та територій історико-культурними заповідними територіями;
3) оголошення територій чи водних об’єктів охоронюваними археологічними територіями;
4) визнання населеного місця історичним;
5) примусовий викуп у державну власність об’єктів культурної спадщини, яким загрожує пошкодження, руйнування, знищення, конфіскація об’єктів культурної спадщини, щодо яких вчинені діяння, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність відповідно до закону,
6) придбання для державної частини музейного, бібліотечного та архівного фондів культурних цінностей, заявлених до вивезення;
7) контроль за вивезенням, ввезенням та повернення культурних цінностей;
встановлення порядку вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей;
9) запровадження дозвільних процедур для правової охорони об'єктів культурної спадщини;
10) укладення охоронних договорів на об’єкти культурної спадщини;
11) призначення охоронних заходів щодо об’єктів культурної спадщини;
12) заборона діяльності, яка створює загрозу для об’єктів культурної спадщини;
13) врахування вимог охорони культурної спадщини при відведенні земельних ділянок, плануванні територій;
14) здійснення нагляду за проведенням робіт на пам’ятках, їх територіях, в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;
15) встановлення зон охорони навколо пам’яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв-садиб, музеїв просто неба;
16) залучення громадськості до справи охорони культурної спадщини.
РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
Стаття 5. Органи управління у сфері охорони культурної спадщини
1. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи державного управління у сфері охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим).
органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.
Зазначені органи складають єдину систему органів охорони культурної спадщини України.
2. На території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та в умовах виникнення інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру управління охороною культурної спадщини здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення відповідно до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цього Закону.
3. Органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування утворюються органами місцевого самоврядування населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
4. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
5. Рішення територіальних органів охорони культурної спадщини, органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини належить:
здійснення державної політики;
здійснення державного контролю;
занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення;
занесення нематеріальних культурних цінностей до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини України;
подання у відповідні міжнародні інстанції пропозиції про включення пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини, нематеріальних культурних цінностей до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства;
надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'ятки національного значення;
затвердження Списку історичних населених місць України та змін, внесених до нього;
оголошення комплексів (ансамблів) пам'яток історико-культурними заповідниками державного значення та територій історико-культурними заповідними територіями;
затвердження нормативів і методик грошової оцінки пам'ятки, археологічних предметів і колекцій;
затвердження планів управління об’єктами всесвітньої спадщини;
спрямування і координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей;
установлення порядку видачі свідоцтв на право вивезення (тимчасового вивезення) рухомих об’єктів культурної спадщини з території України та проведення державної експертизи культурних цінностей і розмірів плати за її проведення;
затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) рухомих об’єктів культурної спадщини з території України.
Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини
Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в межах своєї компетенції:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини, розробляє пропозиції щодо її формування;
2) здійснює контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;
3) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств;
4) розробляє та погоджує державні програми охорони культурної спадщини;
5) веде Державний реєстр нерухомих пам'яток України, здійснює координацію та контроль за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини;
6) координує роботи з виявлення, дослідження та документування об'єктів культурної спадщини;
7) готує пропозиції Кабінетові Міністрів України:
про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення;
про занесення нематеріальних культурних цінностей до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини України;
про переміщення (перенесення) пам'ятки національного значення;
про затвердження Списку історичних населених місць України та про внесення змін до нього;
про включення об’єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини та Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства;
заносить об'єкти культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та вносить зміни до нього щодо пам'яток місцевого значення;
9) оголошує топографічно визначені території чи водні об'єкти, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;
10) забезпечує юридичним і фізичним особам доступ до інформації, що міститься у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України та Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини України;
11) забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесених до нього змін;
12) затверджує державні норми та правила з питань охорони культурної спадщини;
13) затверджує правила встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їхніх територій, затвердження їхніх зразків;
14) здійснює науково-методичне керівництво у питаннях охорони культурної спадщини, розроблення науково-проектної документації з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам’яток, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;
15) укладає охоронні договори на пам’ятки, виявлені об’єкти культурної спадщини, їх частини;
16) затверджує методики, державні норми та правила з питань охорони культурної спадщини, у тому числі дослідження об'єктів культурної спадщини;
17) погоджує:
програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програми і проекти, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини;
науково-проектну документацію на проведення робіт на об’єктах всесвітньої спадщини та в їх буферних зонах;
науково-проектну документацію на проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам’яток національного значення, пам’яток археології;
проведення масових і видовищних заходів у межах історико-культурних заповідників, віднесених до сфери його управління, історико-культурних заповідних територій;
проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місця розташування об'єктів землеустрою на території пам'яток та в їх охоронних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць в порядку, визначеному земельним законодавством;
розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках, в зонах їх охорони, на об’єктах всесвітньої спадщини та в їх буферних зонах, в історичних ареалах населених місць;
історико-архітектурні опорні плани;
історико-містобудівні обґрунтування;
1 надає дозволи:
на переміщення (перенесення) пам'яток місцевого значення, щойно виявлених об’єктів культурної спадщини;
на проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам’яток національного значення, пам’яток археології та об’єктів всесвітньої спадщини;
на проведення будівельних, меліоративних, шляхових, земляних та інших робіт на пам'ятках національного значення, в межах території, на якій вони розташовані, та в зонах їх охорони, на території об’єктів всесвітньої спадщини та в їх буферних зонах, в межах історико-культурних заповідниках, історико-культурних заповідних територіях, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;
на зміну призначення пам'ятки національного значення, її частин та елементів;
здійснення написів, позначок на пам’ятці національного значення, на її території та в її охоронній зоні;
на виконання польових, підводних археологічних досліджень на території України;
на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України;
на володіння, користування археологічними предметами і колекціями;
19) здійснює нагляд за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування й музеєфікації пам'яток та інших робіт на пам'ятках;
20) призначає відповідні охоронні заходи щодо пам'яток та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;
21) забороняє будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об'єкту культурної спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини;
22) видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених з органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
23) управляє в установленому законом порядку історико-культурними заповідниками, підприємствами, установами, організаціями, віднесеними до сфери його управління;
24) формує і розміщує державне замовлення, укладає з цією метою контракти на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування пам'яток та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;
25) забезпечує пошук рухомих об’єктів культурної спадщини України, що перебувають за її межами, та вживає заходів щодо їх повернення;
26) приймає в установленому порядку рішення щодо придбання у державну власність заявлених до вивезення культурних цінностей;
27) визначає державні установи та заклади, яким надається право проводити експертизу культурних цінностей;
2 затверджує порядок обчислення витрат, пов’язаних з ідентифікацією культурних цінностей України, проведенням їх експертизи, зберіганням, реставрацією, передачею іншій державі (транспортні витрати);
29) веде облік тимчасово ввезених культурних цінностей, культурних цінностей, щодо яких прийнято рішення стосовно вивезення (тимчасового вивезення), повернутих культурних цінностей України та культурних цінностей, переданих у дар Україні;
30) розробляє та забезпечує здійснення заходів, спрямованих на виконання міжнародних зобов’язань України щодо вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей;
31) надає науково-методичну допомогу у проведенні пошуку та поверненні культурних цінностей;
32) приймає рішення щодо передачі в установленому порядку для постійного зберігання державним музеям, бібліотекам, архівним установам та у передбачених законодавством випадках — релігійним організаціям культурних цінностей, вилучених митними або правоохоронними органами, а також конфіскованих за рішенням суду та обернених відповідно до закону в дохід держави;
33) забезпечує разом з митними та правоохоронними органами здійснення заходів, спрямованих на запобігання незаконному обігу культурних цінностей та боротьбу з їх контрабандою;
34) затверджує за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи перелік культурних цінностей як товарів із зазначенням їх кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, на які видається свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України;
35) інформує в установленому порядку громадськість України та інших держав про факти втрати або крадіжки культурних цінностей, здійснює інші заходи щодо повернення викрадених, незаконно вивезених і не повернутих в Україну культурних цінностей;
36) застосовує фінансові санкції за порушення цього Закону;
37) подає в установленому порядку пропозиції щодо укладення міжнародних договорів у сфері охорони культурної спадщини;
3 визначає порядок повідомлення Комітету Всесвітньої спадщини про намір розпочати на об’єктах, включених до Списку всесвітньої спадщини, їх території та в буферних зонах таких об’єктів, великі за обсягом реставраційні роботи або нове будівництво, які можуть вплинути на визначну світову цінність об’єкта, склад матеріалів, що обґрунтовують можливість і необхідність проведення таких робіт;
39) погоджує науково-проектну документацію на проведення робіт на нерухомих об’єктах всесвітньої спадщини та в їх буферних зонах;
40) здійснює підготовку плану управління нерухомим об’єктом всесвітньої спадщини;
41) забезпечує здійснення заходів щодо моніторингу нерухомих об’єктів всесвітньої спадщини;

42) подає Національній комісії України у справах ЮНЕСКО інформацію для надання Комітету всесвітньої спадщини щорічного звіту про стан збереження нерухомих об’єктів всесвітньої спадщини та періодичного звіту про виконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини;
43) інформує Комітет всесвітньої спадщини про затвердження буферних зон нерухомого об’єкта всесвітньої спадщини через центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України;
44) залучає громадян до охорони культурної спадщини на правах громадських інспекторів;
45) визначає порядок винагороди залучуваних фахівців та громадян на правах громадських інспекторів, відшкодування їм витрат, пов’язаних з виконанням доручень щодо охорони культурної спадщини, а також винагороди осіб, які випадково виявили об’єкти археологічного характеру;
46) здійснює інші повноваження відповідно до закону.
Стаття 8. Територіальні органи охорони культурної спадщини, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування
1. Територіальні органи охорони культурної спадщини створюються Кабінетом Міністрів України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим) і виконують функції центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у визначених ним межах, а також здійснюють державний контроль і нагляд у сфері охорони культурної спадщини.
Положення про територіальні органи охорони культурної спадщини затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
2. Органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування в межах своєї компетенції:
1) забезпечують виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;
2) подають пропозиції територіальному органу охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього, про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України, про включення об’єктів нематеріальної культурної спадщини до відповідного переліку нематеріальної культурної спадщини, наявної на території юрисдикції територіального органу охорони культурної спадщини;
3) забезпечують юридичним і фізичним особам доступ до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, переліків нематеріальної культурної спадщини, наявної на території їх юрисдикції;
4) надають інформацію щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць;
5) забезпечують дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;
6) забезпечують захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
7) організовують:
розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;
відповідні охоронні заходи щодо пам'яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;
надають висновки територіальному органу охорони культурної спадщини:
щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини;
щодо відведення та надання земельних ділянок, погодження місця розташування об’єкта;
дослідження об'єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт;
9) видають розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з органами охорони культурної спадщини виконавчої влади програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
10) укладають охоронні договори на пам'ятки та попередні договори про укладення в майбутньому охоронного договору в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини виконавчої влади відповідно до закону;
12) забезпечують в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їх територій;
13) готують пропозиції та проекти розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подають їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
14) популяризують справу охорони культурної спадщини на відповідній території, організовують науково-методичну, експозиційно-виставкову та видавничу діяльність у цій сфері;
15) виконують функції замовника, укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;
16) готують пропозиції до програм соціально-економічного розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та подають їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
17) інформують органи охорони культурної спадщини виконавчої влади про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території;
19) беруть участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини;
20) застосовують фінансові санкції за порушення цього Закону;
22) здійснюють інші повноваження відповідно до закону.
3. Органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини.
Стаття 9. Порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини
1. Дозволи і погодження, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.
2. Порядок надання органами охорони культурної спадщини дозволів і погоджень, анулювання, зупинення, переоформлення та видачі дублікатів дозволів і погоджень визначається Кабінетом Міністрів України.
3. Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства забороняється.
4. Дозволи, передбачені цим Законом, надаються строком на один рік. Строк дії дозволу обчислюється починаючи від дня його реєстрації, якщо в ньому не передбачено інше. Дію дозволу може бути продовжено одноразово на один рік.
Погодження, передбачені цим Законом, надаються строком до трьох років.
5. Орган охорони культурної спадщини зобов’язаний надати дозвіл чи погодження або письмову обґрунтовану відмову у їх наданні протягом одного місяця з дня подання фізичною або юридичною особою відповідних документів.
Підставами для відмови у наданні відповідних дозволів і погоджень, передбачених цим Законом, є:
1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання дозволу, погодження, або виявлення в поданих документах недостовірної інформації;
2) невідповідність документів, поданих для отримання дозволу, погодження, вимогам щодо їх оформлення;
3) невідповідність певного виду використання пам’яток (їх частин), їх територій та зон їх охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць встановленому режиму їх використання;
4) визначена експертним висновком за результатами наукової археологічної експертизи наявність на відповідній території нерухомих об'єктів археологічної спадщини, які не можуть бути переміщені (перенесені) на інше місце і підлягають консервації, музеєфікації та подальшому використанню в культурно-освітніх цілях.
6. Підставою для зупинення дії дозволу, погодження є акт перевірки особи, що отримала відповідний документ, яким засвідчується:
факт проведення робіт або провадження певної діяльності, не передбачених дозволом чи погодженням;
факт проведення робіт, проведення яких потребує отримання окремого дозволу чи погодження, передбаченого цим Законом;
факт проведення робіт або провадження певної діяльності з недотриманням умов наданого дозволу чи з відхиленням від погодженої органом охорони культурної спадщини науково-проектної, проектної документації, якщо виявлені порушення неможливо усунути у процесі провадження діяльності, на яку видано дозвіл.
7. Підставами для анулювання відповідного дозволу, погодження, передбаченого цим Законом, є:
1) заява фізичної чи юридичної особи про анулювання дозволу, погодження;
2) документ про припинення державної реєстрації суб'єкта господарювання;
3) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи;
4) встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, поданих для одержання дозволу, погодження, недостовірної інформації.
5) акт про засвідчення факту використання пам’ятки чи її частини у спосіб, що становить загрозу її пошкодження, руйнування чи знищення;
6) акт про засвідчення факту неприпинення земляних робіт у разі виявлення знахідок археологічного або історичного характеру під час їх проведення, неповідомлення відповідного органу охорони культурної спадщини про виявлення знахідок археологічного або історичного характеру під час проведення земляних робіт, відновлення земляних робіт до завершення археологічних досліджень відповідної території;
7) зміна меж та/або режимів використання територій, пов’язаних з охороною культурної спадщини, у разі коли реалізація проекту чи проведення певних робіт, щодо яких видано дозвіл, погодження, не відповідають зміненому режиму використання відповідної території, що негативно вплине на режим збереження об’єктів культурної спадщини;
акт про засвідчення факту невиконання рішення органу охорони культурної спадщини про усунення порушень, пов'язаних з додержанням основних вимог та особливих умов провадження діяльності, зазначених у виданому дозволі чи погодженні, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень;
9) акт про засвідчення факту передачі дозволу або його копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження діяльності, на яку видано дозвіл;
10) акт про засвідчення факту відмови особи, що отримала дозвіл, від проведення органом охорони культурної спадщини перевірки.
8. Новий дозвіл, погодження видаються в установленому порядку у разі усунення факторів, які стали підставою для його анулювання.
Стаття 10. Консультативні органи з питань охорони культурної спадщини
1. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини створює науково-методичну раду з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.
Склад науково-методичної ради і положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Витрати на роботу науково-методичної ради здійснюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
2. Для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини в Автономній Республіці Крим, на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів територіальні органи охорони культурної спадщини можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.
Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Склад консультативної ради затверджується керівником відповідного територіального органу охорони культурної спадщини. Витрати на роботу цих рад здійснюються зазначеними органами охорони культурної спадщини.
Стаття 11. Залучення фахівців, підприємств, установ, організацій та населення до охорони культурної спадщини
1. Підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини.
Фізичні та юридичні особи можуть:
на правах громадських інспекторів з охорони культурної спадщини брати участь у проведенні спільно з представниками органів охорони культурної спадщини перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами вимог законодавства про охорону культурної спадщини;
надавати допомогу органам охорони культурної спадщини по запобіганню правопорушенням у сфері охорони культурної спадщини;
встановлювати шефство над об’єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження та поширення знань про них;
отримувати достовірну інформацію про об’єкти культурної спадщини;
брати участь у громадських обговореннях питань, пов’язаних з охороною культурної спадщини;
брати участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяти її вивченню дітьми та молоддю;
іншим чином сприяти державі у здійсненні заходів з охорони об’єктів культурної спадщини
2. Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання, пов’язані з охороною культурної спадщини, сприяють роботі органів охорони культурної спадщини та залученню широких верств населення до участі в охороні культурної спадщини, здійснюють пропаганду культурної спадщини і законодавства про її охорону, громадський контроль за її збереженням, використанням, консервацією, реставрацією, реабілітацією, музеєфікацією та ремонтом.
Незалежні групи спеціалістів з ініціативи об'єднань громадян, органів охорони культурної спадщини, а також інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини. Висновки даної експертизи враховуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при прийнятті відповідних рішень згідно із законом.
3. Органи охорони культурної спадщини можуть винагороджувати залучуваних фахівців та громадян на правах громадських інспекторів, а також відшкодовувати їм витрати, пов'язані з виконанням доручень щодо охорони культурної спадщини, за рахунок коштів, призначених для фінансування охорони культурної спадщини в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Стаття 12. Сприяння органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування діяльності щодо охорони культурної спадщини
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування сприяють:
діяльності Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських, науково-дослідних, проектних організацій, установ та підприємств різних форм власності щодо охорони культурної спадщини;
підприємствам будівельних матеріалів і виробів, спеціалізованим організаціям та майстерням щодо виконання робіт з ремонту, реставрації, реабілітації пам'яток;
підготовці фахівців з охорони культурної спадщини.
Стаття 13. Доступ до об'єктів культурної спадщини
Право безумовного доступу до об'єктів культурної спадщини з метою їхнього обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.
Власник об'єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган (особа), особа, яка набула права володіння, користування чи управління, виконавець реставраційних робіт зобов'язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини і на їх територію та на вимогу цих осіб надавати документацію щодо об’єктів культурної спадщини та робіт, які на них проводяться.
Стаття 14. Екскурсійне відвідування пам'яток
Органи охорони культурної спадщини забезпечують по можливості вільний доступ до пам'яток з метою їхнього екскурсійного відвідування, якщо вони вважаються придатними для цього. Власник пам'ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані за погодженням з органами охорони культурної спадщини організувати такий доступ. Порядок цього доступу встановлюється охоронними договорами.
Стаття 15. Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей
Для координації роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо управління та здійснення контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей створюється Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей. Посадовий склад Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей і положення про неї затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 16. Міжвідомча консультативна рада з питань охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини
Для координації роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування наукових, науково-дослідних установ щодо виявлення, ідентифікації, документування об’єктів нематеріальної культурної спадщини, їх державної реєстрації в центральному органі виконавчої влади у сфері культури створюється Міжвідомча консультативна рада з питань охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини. Посадовий склад Міжвідомчої консультативної ради з питань охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини та положення про неї затверджується Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ ІІІ. ОХОРОНА НЕРУХОМИХ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
Стаття 17. Державний реєстр нерухомих пам'яток України
1. Об'єкти нерухомої культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають державній реєстрації – занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі – Державний реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Із занесенням до Державного реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
2. Не підлягають державній реєстрації об'єкти, що є сучасними копіями існуючих пам'яток або спорудами (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, в тому числі масові тиражовані копії.
Стаття 18. Занесення нерухомого об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру та внесення змін до нього
1. Занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Державного реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) постановою Кабінету Міністрів України – щодо пам'яток національного значення за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
б) рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини – щодо пам’яток місцевого значення.
Порядок визначення категорій пам’яток та їх занесення до Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.
Стосовно пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини, у Державному реєстрі робиться відповідна відмітка про їх світову культурну цінність.
2. На кожну пам’ятку складається облікова документація: облікова картка та паспорт, які у паперовому та електронному вигляді підлягають постійному зберіганню в органах охорони культурної спадщини. Форми облікової картки та паспорта пам’ятки затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Відсутність облікової документації не є підставою для позбавлення об’єкта культурної спадщини правового статусу пам’ятки.
3. Нерухомі об'єкти культурної спадщини до вирішення питання про їх реєстрацію як пам'яток вносяться до переліків нерухомих об'єктів культурної спадщини, які затверджуються рішеннями територіальних органів охорони культурної спадщини за місцем знаходження об’єктів культурної спадщини.
Із занесенням до Переліку нерухомих об’єктів культурної спадщини об’єкт культурної спадщини набуває правового статусу виявленого об'єкта культурної спадщини, про що територіальний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Порядок обліку нерухомих об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
4. Органи охорони культурної спадщини видають власникам пам'яток або уповноваженим ними органам (особам) свідоцтва про реєстрацію нерухомих об'єктів культурної спадщини як пам'яток.
5. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини надає територіальним органам охорони культурної спадщини витяги з Державного реєстру щодо пам'яток, які належать до їх юрисдикції.
Стаття 19. Вилучення пам’ятки з Державного реєстру
Пам’ятку може бути вилучено з Державного реєстру лише у разі, якщо:
пам'ятку зруйновано внаслідок стихійного лиха чи дії інших непереборних обставин за неможливості повного чи фрагментарного відтворення пам'ятки;
пам'ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об'єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню;
пам'ятка втратила предмет охорони.
Стаття 20. Зберігання облікової документації на нерухомі об’єкти культурної спадщини
1. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини забезпечує постійне зберігання облікової документації на нерухомі пам’ятки, науково-дослідної та науково-проектної документації, ведення відповідних інформаційних баз даних.
2. Один примірник усіх видів науково-проектної документації на консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, регенерацію, ремонт та пристосування та нерухомих об'єктів культурної спадщини передається на зберігання до центрального органу у сфері охорони культурної спадщини або до визначеної ним наукової установи.
Стаття 21. Історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території
1. Комплекс (ансамбль) пам'яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.
Історико-культурним заповідником державного значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо пов'язаний з видатними історичними подіями.
Історико-культурним заповідником місцевого значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту.
2. Історико-культурною заповідною територією оголошується історично сформована територія, в межах якої збереглася значна кількість об'єктів культурної спадщини.
Оголошення території історико-культурною заповідною територією здійснюється без вилучення пам'яток, їх комплексів (ансамблів), земельних ділянок, розташованих у межах такої території, у їх власників або користувачів.
3. Залежно від домінуючого виду об'єктів культурної спадщини історико-культурні заповідники чи історико-культурні заповідні території можуть бути історико-архітектурними, архітектурно-історичними, історико-меморіальними, історико-археологічними, історико-етнографічними.
4. У межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.
Проведення масових і видовищних заходів здійснюються:
у межах історико-культурного заповідника - за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник;
у межах історико-культурної заповідної території - за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, на підставі висновку органу, що забезпечує дотримання режиму історико-культурної заповідної території.
5. Положення про історико-культурний заповідник затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником.
Положення про історико-культурну заповідну територію затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
6. Межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об'єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об'єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються відповідно у плані організації території історико-культурного заповідника або плані організації історико-культурної заповідної території - науково-проектній документації, що розробляється відповідно до закону в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
План організації території історико-культурного заповідника затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником.
План організації історико-культурної заповідної території затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Стаття 22. Порядок оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією
1. Підготовку і подання клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією можуть здійснювати фізичні та/або юридичні особи.
У клопотанні з урахуванням культурної, історичної та наукової цінності комплексу (ансамблю) пам'яток чи окремої території обґрунтовується необхідність їх оголошення відповідно історико-культурним заповідником або історико-культурною заповідною територією.
До клопотання додаються документи, що підтверджують обґрунтування необхідності оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток чи території відповідно історико-культурним заповідником або історико-культурною заповідною територією.
2. Клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією надається органу охорони культурної спадщини за місцезнаходженням відповідних комплексу (ансамблю) пам'яток або території. Клопотання розглядається у місячний строк з дня його отримання.
За наслідками розгляду клопотання орган охорони культурної спадщини надає висновок про доцільність оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією разом з необхідними документами відповідному органу, визначеному частиною третьою цієї статті.
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією, визначає Кабінет Міністрів України.
3. Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником державного значення або території історико-культурною заповідною територією приймає Кабінет Міністрів України.
Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником місцевого значення приймає відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська і Севастопольська міські ради.
Стаття 23. Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідників
1. З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника, визначеного положенням про нього, орган, до сфери управління якого належить заповідник, утворює адміністрацію історико-культурного заповідника.
Адміністрація історико-культурного заповідника є закладом культури і здійснює культурно-освітню, науково-дослідну діяльність у сфері охорони культурної спадщини та музейній справі, а також туристичну діяльність.
2. Завдання, напрями діяльності адміністрації історико-культурного заповідника, порядок управління історико-культурним заповідником визначаються положенням про неї, що затверджується органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник.
Типове положення про адміністрацію історико-культурного заповідника затверджує Кабінет Міністрів України.
3. Адміністрація історико-культурного заповідника відповідно до закону:
1) проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації, складення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, готує документацію для їх державної реєстрації;
2) інформує відповідний орган охорони культурн
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
margo75


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 04.05.2011
Сообщения: 86


СообщениеДобавлено: Mon Jun 18, 2012 13:40:13    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

от себя добавлю некоторые общие замечания:

1. Закон определяет терминологию в рамках сразу трех законов: «Про охрану культурного наследия», «Про охрану археологического наследия» и «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», которые после его принятия теряют силу.
2. Из этого следует, что кроме анализа самого нового закона имеет смысл рассмотреть то, что в него не вошло и что, соответственно, потеряет силу в рамках старых законодательных актов.
3. В проекте понятие «археологические раскопки» несколько размыто, так как предполагает теперь и поиск на территории археологического объекта, дублируя тем самым функции разведки.
4. Появились понятия «инвентаризация» и «регистрация» объектов культурного наследия, вошедшие видимо из закона «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей».
5. Отсутствует понятие: «щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної
спадщини відповідно до цього Закону».
6. Отсутствует понятие: «історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку
історичних населених місць України»;
7. Определение движимых предметов существенно расширено. Выделены типы и виды предметов.
8. Также отсутствуют определения таких терминов как: «археолог, дозвіл, охрана археологического наследия, памятник археологии, объект археологического наследия, археологическое наследие».
9. Появилась новая статья 3 «Основні засади державної політики у сфері охорони культурної спадщини».
10. Появилась новая статья 4. «Форми охорони пам’яток»
11. Изъяты сл. пункты статьи 3. А именно: п. 5. «Органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), підконтрольні відповідним органам виконавчої влади». Также п. 7. «Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання органами охорони культурної спадщини».
12. Появились новые полномочия центрального органа исполнительной власти в сфере охраны: «укладає охоронні договори на пам’ятки, виявлені об’єкти культурної спадщини, їх частини»;
13. Также нет пункта: 13: «надання дозволів (областными) на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок»; {Пункт 13 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010}
14. Полностью опущены пункты:
До повноважень органів охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій, органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції належить:
1) забезпечення виконання цього Закону, нших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;
2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;
3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць;
4) забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;
5) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
6) організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;
7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини; { Пункт 7 частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010, N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }

організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;
9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
10) надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;
11) укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону;
12) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їх територій;
13) підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
14) популяризація справи охорони культурної спадщини на відповідній території, організація науково-методичної, експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;
15) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;
16) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
17) надання висновків щодо відведення земельних ділянок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника, землекористувача - в межах повноважень, визначених органом охорони культурної спадщини вищого рівня;
1 інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території;
19) участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини;
20) організація досліджень об'єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт;
21) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;
22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.
15. Отсутствует: «Голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону».
16. В статье 9. Нет пункта: «Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
17. В статье 18 опущены сроки вынесения решения касательно категории памятника, в частности – 1 год для национальных и 1 месяц для местных.
18. В статье 21 опущено, что в пределах историко-культурных заповедников осуществляются: «містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення,
будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи».
19. Статья 31 п. 2 теперь разрешает передачу или перепродажу памятника третьим лицам с требованием в 5-дневный срок оповестить орган охраны. Раньше в статье 18 без его согласования это было невозможно.
20. Статья 29 первый абзац – опущена фраза, что обязательное исследование памятника проводится за сет заказника работ.
21. Статья 32. (она же ст.19) «Кожна пам'ятка має майнову цінність, що обчислюється у грошовій одиниці України. Пам'ятки підлягають грошовій оцінці за нормативами і методикою, що затверджуються Кабінетом Міністрів України». На мой взгляд, это в корне неверная постановка вопроса. Памятник не может иметь материальной денежной оценки, как, например, и человеческая жизнь. Значимость памятника может оцениваться тюремным сроком нарушившей стороны.
22. В статье 33 опущен пункт: «Право привілеєвої купівлі пам'ятки не застосовується, коли покупцем пам'ятки, яка перебуває у приватній власності, є діти, дружина і батьки або, за їх відсутності, брати і сестри, а також дід та бабка як з боку батька, так і з боку матері, і небожі та небоги продавця».
23. В новом законе разрешение на использование приборов (металлоискателей и т.д.) при раскопках предполагает участие не органов охраны памятников, а органов МВД, от них необходимо получать разрешение. К чему бы это?
24. Появился новый Раздел V. «ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ МІСТОБУДІВНОЇ СПАДЩИНИ»
25. Проблемный абзац в ст. 58 «Не заявлені до реєстрації і не зареєстровані в установленому законодавством порядку, археологічні предмети, набуті юридичними особами приватного права і фізичними особами чи випадково виявлені на території України, що не мають документального підтвердження їх ввезення на територію України на законних підставах, вважаються недобросовісно набутими і підлягають вилученню та конфіскації за рішенням суду». И далее: «Особи, у власності, володінні яких перебувають археологічні предмети і колекції повинні забезпечити періодичне (не менше ніж раз на три роки) їх експонування». Звучит это станно.
26. В ст. 76 используется термин «Украинский народ», однако его определения в начальных статьях закона нет. Этот же термин в Конституции Украины также размыт и в разных статьях может трактоваться двояко, в этническом и государственном (гражданском) понимании.
В ст. 79 п. 10 предполагается административная ответственность за: «ухилення від державної реєстрації археологічних предметів, що перебувають у володінні, користуванні чи управлінні осіб приватного права»
27. В ст. 81 п. 3 срок принятия решения о финансовых санкциях продлен с 10 до 15 дней.
28. В п. IX, отсутствуют следующие пункты старого закона:
2. «Кошти, одержані від справляння податку з реклами (за розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на пам'ятках та в межах їхніх охоронних зон), а також від справляння збору за право використання місцевої символіки, пов'язаної з пам'ятками, використовуються виключно на фінансування охорони культурної спадщини відповідно до місцевих бюджетів, затверджених в установленому порядку».
(частина друга статті 40 у редакції
Закону України від 16.12.2004 р. N 2245-IV)
3. Кошти на фінансування охорони культурної спадщини не підлягають вилученню.
4. Органи охорони культурної спадщини є розпорядниками спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.
Зато появился пункт 3: «Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщин є головним розпорядником спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини». Намечается тенденция к централизации, что не есть правильно.
30. Полностью отсутствует Статья 41. «Використання спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини»
1. Спеціальні кошти на фінансування охорони культурної спадщини можуть використовуватися на:
консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, збереження, охорону, облік, захист, популяризацію об'єктів культурної спадщини;
наукові дослідження у сфері охорони культурної спадщини;
розроблення та реалізацію або допомогу в розробці та реалізації програм і проектів щодо охорони культурної спадщини;
ведення документації, автоматизованої інформаційної системи банку даних про об'єкти культурної спадщини;
заходи щодо поширення інформації про охорону культурної спадщини;
підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у сфері охорони культурної спадщини;
допомогу об'єднанням громадян, національним меншинам в охороні культурної спадщини;
міжнародне співробітництво у сфері охорони культурної спадщини;
інші заходи щодо охорони культурної спадщини, які не суперечать чинному законодавству.
2. Забороняється витрачати кошти, призначені для фінансування охорони культурної спадщини, на посередництво у здійсненні заходів у сфері охорони культурної спадщини та будівництво (створення) нових будівель, споруд (витворів).
(частина друга статті 41 у редакції
Закону України від 16.12.2004 р. N 2245-IV)

29. Появилось много статей по объектам всемирного культурного наследия, включая их внесение в список, охрану. Административные функции и т.д.
30. Появились и статьи по объектам нематериального культурного наследия.
В новом законе появляется статья 46, которая отменяет привилегию ИА на проведение археологической экспертизы. Теперь ее могут проводить все на общих основаниях как раньше: «Наукова археологічна експертиза може здійснюватися:
науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами III та IV рівнів акредитації державної форми власності, адміністраціями історико-культурних заповідників, музеями державної та комунальної форми власності, у штаті яких працюють археологи, які мають відповідну кваліфікацію, підтверджену кваліфікаційним документом;
експертами, що мають відповідну кваліфікацію, підтверджену кваліфікаційним документом».


То, что будет аннулировано вместе с Законом Украины «Про охрану археологического наследия»

В проекте в терминах указано: «наукове дослідження археологічної спадщини – наукова діяльність, спрямована на здобуття нових знань про об'єкти археологічної спадщини, закономірності розвитку давнього суспільства і людини на основі результатів аналізу археологічних матеріалів і документованої інформації (публікацій, наукових звітів тощо) археологічного характеру”; однако, таких определений как “об'єкт археологічної спадщини”, «археологічна спадщина» и «памятка археології» в нем нет! Так же там нет определений: «археолог» и «научная экспертиза археологического наследия». Кроме того, нет четкого определения «дозвіл».

Отсутствует фраза из ст. 6 закона: «Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини несе відповідальність за схоронність і використання археологічних пам'яток і предметів на території України».
В той же статье не расписаны полномочия центрального уполномоченного органа, а именно:
До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить:
розробка нормативно-правових актів, що регулюють питання обліку, реставрації та використання об'єктів археологічної спадщини;
ведення державного обліку археологічної спадщини; розробка і встановлення охоронних зон археологічних пам'яток;
нагляд за веденням будівельних робіт в охоронних зонах археологічних пам'яток; погодження відведень земельних ділянок і проектів землекористування, дорожніх, меліоративних і сільськогосподарських робіт;
надання дозволів на право ведення будь-яких робіт, пов'язаних з діяльністю щодо охорони і вивчення археологічної спадщини;
призупинення або заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що загрожує схоронності археологічних пам'яток;
направлення подань щодо застосування санкцій за діяльність, яка загрожує схоронності археологічної спадщини, призупинення фінансової діяльності юридичних і фізичних осіб, які порушують законодавство про археологічну спадщину;
розробка методичної бази і документації з питань охорони і використання археологічної спадщини;
організація і проведення експертиз з охорони і використання археологічної спадщини;
організація діяльності з продажу, скупки, ввозу і вивозу археологічних предметів на територію та з території України та контроль за цією діяльністю.
По каким-то причинам в ст. 10 изъята фраза: «Право на проведення наукових досліджень археологічної спадщини надається виключно археологам, які мають практичний досвід проведення археологічних робіт (розкопок, розвідок), виконують вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини».

В ст. 11 теперь нет: «Наукові звіти про археологічні дослідження, проведені на території України, зберігаються в науковому архіві Інституту археології Національної академії наук України. Підприємства, установи, організації, що володіють науковими археологічними архівами або будь-якою звітною документацією про археологічні дослідження на території України, зобов'язані надавати їх оригінали або повні копії на запит Інституту археології Національної академії наук України». Это, в общем, не плохо.

Полностью исключена:

Стаття 12 Функції та повноваження Інституту археології Національної академії наук України у сфері наукового дослідження археологічної спадщини
Інститут археології Національної академії наук України як державна археологічна наукова установа відповідно до законодавства України:
є єдиною науковою установою, яка видає кваліфікаційні документи (відкриті листи) на право проведення археологічних досліджень в межах усієї території України;
організує і здійснює наукові та науково-рятівні дослідження археологічних об'єктів;
координує археологічні дослідження в наукових установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності на території України;
розробляє, затверджує та впроваджує наукові методики дослідження археологічної спадщини;
на замовлення спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини здійснює наукову археологічну експертизу та погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках археології, у зонах охорони археологічних пам'яток, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах місць, занесених до Списку історичних населених місць України;
готує кваліфіковані кадри у сфері дослідження, охорони і використання археологічної спадщини;
збирає повний науковий архів звітів про археологічні дослідження в Україні;
забезпечує збереження та облік рухомих предметів, що походять з об'єктів археологічної спадщини України (далі - знахідки) і відповідно до законодавства передані до його фондів; провадить наукові експертизи досліджень археологічної спадщини та наукових звітів.

В ст. 15 теперь нет следующего:

«Дослідник археологічної спадщини (археолог) є вченим і має відповідні права, встановлені цим Законом, законами України "Про охорону культурної спадщини" і "Про наукову і науково-технічну діяльність» .

Из следующего абзаца выброшено подчеркнутое:
«має привілейоване право на поновлення наукових досліджень об'єкта археологічної спадщини, який він досліджував раніше, крім випадків призначення на цьому об'єкті археологічної спадщини охоронних досліджень відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини» ;

Отсутствуют пункты ст. 19:

«Юридичні і фізичні особи, у користуванні або власності яких перебувають археологічні об'єкти або предмети, зобов'язані:
дотримуватися всіх правил охорони і використання археологічних об'єктів або предметів; виконувати всі необхідні роботи виробничого характеру згідно з дозволом;
негайно інформувати про нововиявлені об'єкти або предмети в межах території, яку вони використовують для своєї діяльності;
сприяти і не перешкоджати будь-яким роботам з виявлення, обліку та вивчення археологічних об'єктів або предметів.

С ликвидацией закона исчезнут следующие формулировки в разделе

VI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ

Стаття 21. «Принципи та види міжнародного співробітництва України у сфері охорони археологічної спадщини Археологічна спадщина України є невід'ємною складовою археологічної спадщини Європи і людства в цілому. Україна заохочує міжнародні обміни інформацією про археологічні дослідження, сприяє міжнародним контактам археологів. Держава дбає про налагодження і розвиток співробітництва з іноземними державами та міжнародними організаціями для запобігання незаконним археологічним розкопкам, незаконним ввезенню, вивезенню і передачі права власності на рухомі предмети, що походять з об'єктів археологічної спадщини. Міжнародне договірно-правове, інформаційне, наукове співробітництво у сфері охорони археологічної спадщини здійснюється у формах, що не суперечать законодавству України».



То, что будет аннулировано вместе с Законом Украины «Про охрану культурного наследия»:
В ст. 1 будет утеряло определение: «історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України». Это не сов сем нормально.
В ст. 3 старого закона есть пункты 5 и 7, которые не попадают в новую версию.
В ст. 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини исчезают пункты: 17) встановлення режиму використання пам'яток національного значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; 1 здійснення науково-методичного керівництва у питаннях охорони культурної спадщини, затвердження методик та правил дослідження об'єктів культурної спадщини;
В ст. 6 р. 1 «Повноваження інших органів охорони культурної спадщини» изымается пункт 13 – «надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок»; в р. 2 – пункт 7 «надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини» и пункт 10 «надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління», а также пункты 18 и 20.
Из ст. 18 изъято следующее: «Порядок надання погоджень встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини» и «1. Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
2. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі».
В ст. 20 старого закона о праве привилегированной покупке значилось: «Право привілеєвої купівлі пам'ятки не застосовується, коли покупцем пам'ятки, яка перебуває у приватній власності, є діти, дружина і батьки або, за їхньої відсутності, брати і сестри, а також дід та бабка як з боку батька, так і з боку матері, і небожі та небоги продавця». Тепер этого нет.
В ст. 20: «Пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця».
Из ст. 25 выпадает пункты 1 и 2, а из ст. 26. пункт 3.
Полностью теряются статьи старого закона 28 и 29, 33, 40, 41 и п.1 ст. 34.
В ст. 35 выпадает абзац: «Дозволи на проведення земляних (підводних) робіт на території місць бойових дій, місць загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, місць поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, надаються згідно з програмами, погодженими з відповідним органом охорони культурної спадщини».
В ст. 36 выпадает п. 2: «Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території».
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
vivael


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 21.02.2009
Сообщения: 1618


СообщениеДобавлено: Tue Jun 19, 2012 11:00:37    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Дима, спасибо большое.
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
Вовкулак


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 22.02.2006
Сообщения: 249


СообщениеДобавлено: Tue Jun 19, 2012 12:06:57    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Такую простыню надо месяц осиливать.
Хорошо бы выделить там пункты, которые надо обсудить.
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
margo75


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 04.05.2011
Сообщения: 86


СообщениеДобавлено: Wed Jun 20, 2012 07:04:52    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

у меня 2 ушло)))
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
Жорик-Крым


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 13.07.2009
Сообщения: 666


СообщениеДобавлено: Thu Jun 21, 2012 14:12:06    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

А,случайно,в русской редакции нет?
У меня на усвоение уйдёт не менее 3-х месяцев
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
Wolfgrey


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 11.10.2005
Сообщения: 1915


СообщениеДобавлено: Thu Jun 21, 2012 16:50:14    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Сначала хотелось бы понять, чем авторов нового проекта не устроила ныне действующая редакция? Как на мой неискушённый взгляд, действующий ЗУ "Про охорону культурної спадщини" очень даже неплохо выписан и в кардинальных изменениях не нуждается. Во всяком случае, заменить его предложенной "трудноусвояемой галиматнёй" - верх глупости, или наоборот - если надо всё похерить.
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
немиров


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 09.05.2011
Сообщения: 4446


СообщениеДобавлено: Thu Jun 21, 2012 18:43:05    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Wolfgrey писал(а):
если надо всё похерить.

Скорее всего.
Потом легче будет вносить в него изменения и поправки,
мотивируя упрощением.
(а в поправках что угодно пропихнуть можно,под шумок)
ИМХО
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
denysl


Онлайн
   

Зарегистрирован: 15.10.2012
Сообщения: 1775


СообщениеДобавлено: Wed Feb 13, 2013 01:40:02    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

спасибо за труд
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе AIM Address
Яник


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 30.09.2012
Сообщения: 821


СообщениеДобавлено: Wed Mar 27, 2013 15:56:22    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

а як вам новий законопроект ? http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46268
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
farhet2


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 05.02.2008
Сообщения: 472


СообщениеДобавлено: Wed Mar 27, 2013 19:48:24    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Не страна а Гондурас!
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе


deMagog


Оффлайн
   

Зарегистрирован: 19.01.2009
Сообщения: 9713


СообщениеДобавлено: Wed Mar 27, 2013 19:51:28    Заголовок сообщения: Ответить с цитатой

Яник писал(а):
а як вам новий законопроект ? http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46268


Ну и зачем 15 тема по этому поводу?
Вернуться к началу
Профиль Профиль на аукционе
Показать сообщения:   
Новая тема    Тема закрыта       Список форумов Виолити - Антиквариат -> Законодательство Украины Часовой пояс: GMT + 2
Страница 1 из 1

 
Перейти:  
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах
Вы не можете вкладывать файлы
Вы можете скачивать файлы